Квартира міського типу в селі

Людмила Гнесь описує початковий проєкт із багатоквартирним будинком та двоповерховими блокованими будинками на дві або чотири квартири. Попри різні типи споруд, площі й розпланування квартир наслідували тогочасні міські зразки. Отже, відмінність між будинками не означала окремої, спеціально пристосованої до сільського побуту організації житла.⁠[1]

Дослідниця наголошує, що в цих квартирах не передбачили сіней, комор, комірок і веранд — приміщень, важливих для ведення підсобного господарства. Брак таких просторів стосувався самої житлової програми. Зручність визначалася не лише кількістю кімнат, а й можливістю зберігати продукти, речі та господарське приладдя.⁠[1]

Колективне забезпечення замість підсобного господарства

На невеликих присадибних ділянках проєкт також не передбачав господарських будівель. За поясненням Гнесь, задум виходив із того, що індивідуальне підсобне господарство відволікатиме мешканців від колективної праці. Великий виробничий комплекс мав забезпечувати їхні потреби. Так економічне уявлення впливало безпосередньо на склад житла.⁠[1]

Разом із житловою забудовою планували школу, будинок культури, торговий центр, аптеку, пошту, заклади харчування та побутового обслуговування, дитячі садки-ясла. Це перелік функцій початкового проєкту. Він показує прагнення створити комплекс послуг, але сам по собі не підтверджує, що всі установи одночасно запрацювали.⁠[1]

Місце для повсякденного спілкування

Г. Лоїк і Ю. Шульга звернули увагу на інший бік задуму. На їхню думку, житловим групам у проєкті Кодаків бракувало місць для громадського спілкування та короткого відпочинку, особливо для дітей молодшого шкільного віку й літніх людей. Наявність великих громадських установ не розв’язувала автоматично цих щоденних потреб.⁠[2]

Разом дослідження дозволяють розрізнити дві площини експерименту: забезпечення житлом і послугами та відповідність простору способу життя. Натурне обстеження, описане Гнесь, показало, що генплан житлової зони втілили лише частково: від найменших двоквартирних будинків згодом відмовилися на користь одноповерхових із мансардами, присадибні ділянки збільшили приблизно в півтора раза, і на них з’явилися господарські будівлі.⁠[1]⁠[2]