Дерев’яні конструкції під валом
Розкоп простягався від верхнього майданчика до першої тераси під крутим схилом. Під насипом лежали великі обвуглені колоди; інші залишалися вертикально вкопаними в природний ґрунт. Поряд було багато випаленої глини й каміння. За спостереженням дослідників, ці конструкції передували валам на цій ділянці.[1]
На обпаленій давній поверхні знайдено бронзові наконечники стріл двох типів, пару гвіздкоподібних шпильок і розбитий тонкостінний кухоль із лискованою поверхнею. Опис розташування речей разом із залишками деревини став основою для реконструкції подій біля оборонної лінії.[1]
Проїзд через оборонну лінію
По один бік розрізу схил різко спускався до рову, а по інший плавно переходив у пандус. На ділянці пандуса западини рову не було. Перевіривши це місце поперечним розкопом, археологи встановили залишки містка-переїзду завширшки близько п’яти метрів. Біля його краю зберігся обвуглений дерев’яний стовпчик, вкопаний у природний ґрунт.[1]
Зіставлення з давнішими матеріалами показало: саме тут В. Антонович та Є. Покровська розміщували шостий в’їзд. Автори звіту звернули увагу, що ця деталь попередніх спостережень не отримала належного відображення в публікаціях XX століття.[1]
Пожежа та наступна перебудова
Е. Кравченко, О. Манігда й О. Шелехань запропонували пов’язати загибель західних оборонних конструкцій у вогні зі штурмом скіфами наприкінці VII століття до н. е. У їхній реконструкції городище пережило напад, змінило систему оборони й існувало протягом VI століття до н. е. Це висновок авторів за сукупністю знахідок і нашарувань; точного року нападу вони не називають.[1]
Антична кераміка з інших частин пам’ятки дала датування серединою та останньою чвертю VI століття до н. е. Питання, чи тривало життя городища після межі VI–V століть, у звіті залишене відкритим. Інше питання — хто й для чого користувався цим великим укріпленням — розглянуте у статті про призначення Хотівського городища.[1]
