Коло завширшки 55 метрів
В описі, опублікованому 1976 року, Кучера навів діаметр верхнього майданчика — 55 метрів. Навколо нього зберігався вал завширшки 7–8 метрів і заввишки 1,5 метра. Рів мав глибину 1,5 метра та ширину 5–6 метрів. Це розміри залишків укріплень, які бачив дослідник, а не відновлена висота їхнього первісного вигляду.[1]
На плані добре читається замкнена округла форма верхньої частини та кілька дуг нижче неї. Річка позначена поряд зі схилом, тому креслення показує взаємне положення майданчика, укріплень і природного краю гори. Самого внутрішнього планування — наприклад, розташування будинків — цей рисунок не відтворює.[1]
Чому в описах є і 55, і 120 метрів
Із західного боку другий вал із ровом проходив нижче верхнього майданчика. З півдня він продовжувався вже на рівні першого валу, проте на певній відстані від нього. Зі сходу переходив у терасоподібну площадку зі стрімким схилом. Ще нижча штучна тераса огинала городище із трьох боків — західного, південного та східного.[1]
У публікації Т. І. Латухи 2001 року наведено також приблизний діаметр кола зовнішнього валу — 120 метрів.[2] Це інший вимір того самого комплексу: 55 метрів стосуються верхнього майданчика, а близько 120 — зовнішнього обводу. Якщо звести обидва числа до «розміру городища», зникне головне, що показують обміри: укріплення займали кілька рівнів схилу.
Що змінило паркове впорядкування
За повідомленням Латухи, під час планування гори у другій половині XIX століття укріплення частково згладили; особливо малопомітними вони стали з півночі.[2] Отже, навіть археологічний план XX століття фіксує поверхню, яка вже зазнала пізніших змін.
На городищі Кучера знайшов уламки посуду XII–XIII століть.[1] Проте в цьому описі немає окремої дати спорудження кожного валу чи тераси. Кераміка засвідчує давньоруське життя на місці, але не дозволяє приписати всім земляним формам один рік або одне будівництво.
Палієву гору Кучера описав окремо від Замкової гори Білої Церкви, з якою пов’язував припущення про літописний Юр’їв.[3] Переносити це ім’я на округле городище в «Олександрії» його праця не дає підстав. Про ранні та середньовічні речі саме Палієвої гори розповідає стаття про розкопки 1978 року.