Село у двох довідниках
Лаврентій Похилевич у книзі 1864 року навів для Біївців 1901 жителя обох статей. Окремо він навів давніше число дворів: 1746 року їх було 136. Ці відомості стосуються різних років і різних одиниць обліку.[3]
Список 1900 року називає Біївці селом удільного відомства. У ньому нараховано 578 дворів та 3121 жителя — 1537 чоловіків і 1584 жінки. Біївецький фільварок укладачі подали наступним, окремим записом, тому його господарство не змішуємо із сільським.[1][2]
Землеробство й ремесло
Основним заняттям було хліборобство. Частина селян вирушала на польові роботи до Херсонської губернії. Довідник також відзначив п’ятьох майстрів, які виготовляли прості вози й сани; обсяг цього виробництва він оцінив сумою до ста рублів на рік.[2]
Господарство вели за трипільною системою (сівозміною на три поля). У селі діяли дев’ять вітряних млинів і кузня. Саме вітряки названі в цьому записі: їхня кількість не є свідченням про дев’ять водяних млинів на Росі.[2]
Школа та громадські кошти
У переліку місцевих установ є православна церква й міністерська двокласна парафіяльна школа. Довідник засвідчує наявність школи, але не повідомляє тут ні числа учнів, ні року її заснування.[2]
Сільська громада мала будинок, який здавали під казенну винну крамницю: прибуток від нього становив 82 рублі 30 копійок. Окремо записано 255 рублів 14 копійок громадського капіталу, виданого селянам у позики. Так поряд із працею окремих господарств у джерелі видно й спільне майно громади.[2]
