Дві фігурки з одного об’єкта

В об’єкті №7 дослідник знайшов дві жіночі фігурки зі світло-помаранчевої глини: одну майже цілу, іншу відбиту до колін. У звіті наведено довжини 13 і 5 сантиметрів відповідно. Ці числа описують знайдені речі в їхній тодішній збереженості, а не обов’язково повні первісні розміри.⁠[1]

Поверхні прикрашали поздовжні, косі й поперечні смуги, а опуклі частини — концентричні кола з точкою посередині. На більшій фігурці орнамент верхньої частини утворював «ялинку»; на іншій були кругові горизонтальні смуги, перетнуті вертикальною. Біля тазу в обох зроблено по два отвори. Хвойка пояснював їх як отвори для підвішування, але самі вони не встановлюють, для якої саме дії використовували фігурки.⁠[1]

Люди на уламках посуду

У заповненні об’єкта №8 трапилися два мальовані уламки із зображеннями людських постатей. Хвойка виділив тонкі опущені руки з трьома пальцями, вузьку талію, підняті плечі й виразні стегна. Це важлива відмінність: тут людський образ не був окремою статуеткою, а входив до оздоблення посудини.⁠[2]

Інший виразний фрагмент походив з об’єкта №12 — горловина світло-помаранчевої посудини з темно-коричневим розписом. Під колом біля вінця розміщувалися п’ять півкіл. Знаки всередині Хвойка порівнював із вугром або змією, а подальший орнамент — з обрисами риби. Це його прочитання малюнка; назвати за ним точний міф, божество чи оповідь неможливо.⁠[3]

Речі серед слідів повсякденного життя

Фігурки й мальований посуд не лежали в порожньому просторі. Поруч звіт описує печі, попіл, мушлі, кістки, кам’яні зернотерки та знаряддя з кістки й рогу. В об’єктах №9 і №14 Хвойка знайшов кістяні риболовні гачки. Для нього це був перший випадок таких знахідок у власних розкопках — не твердження про найдавніший риболовний гачок узагалі.⁠[1]⁠[4]

У статті «Ржищів» в Енциклопедії трипільської цивілізації 2004 року Михайло Відейко узагальнив ці матеріали як знахідки поселення етапу СІ біля Балико-Щучинки. Поряд із текстом опубліковано фотографії антропоморфної пластики та кубка з розкопок Хвойки 1901 року. Так старий польовий опис можна зіставити з пізнішою публікацією самої музейної колекції.⁠[5]