Двадцять п’ять розкопаних місць
Хвойка повідомив про 25 розкопаних місць. Небагато з них лежали на самому плато; більшість — у верхній частині схилу вздовж його округлого краю. Найкраще збереглися об’єкти, позначені в його звіті номерами 3, 7, 8, 10 і 12. Автор називав ці заглиблення «землянками». Це термін і пояснення дослідника початку XX століття, а не доказ існування саме 25 однакових житлових будинків.[1]
Не всі сліди вдавалося прочитати. Ділянку №1 раніше вже перекопували шукачі скарбів, тому встановити її первісні обриси Хвойка не зміг. Він пояснював, що залишки печей прийняли за цеглу давніх споруд. На інших місцях культурний шар порушили оранка, стік талої води та коріння дерев. Поряд із докладними описами звіт прямо фіксує й ці втрати.[1]
Печі, обпалена глина та знаряддя
Об’єкт №3 Хвойка зобразив як два перпендикулярні заглиблення, що разом нагадували літеру Т. У глибшій частині він описав нижню частину печі та наполовину зруйновані бічні стінки. Всередині лежали попіл, уламки посуду й річкові мушлі. Серед знахідок були кістяні вістря, крем’яні скребки, фрагменти глиняних фігурок і кам’яна плита, яку автор обережно визначив як імовірну зернотерку.[2]
В іншій частині того самого об’єкта траплялися шматки обпаленої глини з відбитками прутів і кілків. Такі подробиці допомагають відокремити безпосереднє спостереження — форму, матеріал, взаємне положення знахідок — від пояснення того, як могла виглядати споруда. Енциклопедична стаття Михайла Відейка 2004 року теж обережно говорить про заглиблення, які тоді визначили як землянки, і датує поселення етапом СІ трипільської культури.[2][3]
Чому це поселення не слід зливати з Гардами
Каталог Валентини Петрашенко та Віталія Козюби відокремлює цю пам’ятку від сусідніх Гард. Для поселення між Баликами та Щучинкою автори згадують пізніші обстеження й геомагнітну зйомку В. П. Дудкіна на початку 1990-х: біля берегового урвища вона зафіксувала розкопи Хвойки. Каталог прямо попереджає, що два поселення іноді помилково ототожнювали.[4]
У хронології джерел є відмінність: каталог говорить про дослідження Хвойки наприкінці XIX століття, а назва прочитаного звіту та енциклопедія засвідчують роботи 1901 року. Тому саме цю кампанію можна назвати впевнено; питання про найперше відкриття пам’ятки потребує окремого уточнення.[1][3][4]