Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ЗАВАДОВКА, село въ 4-хъ верстахъ отъ Володарки, при ручьѣ Рогознѣ. Жителей обоего пола: православныхъ 581, римскихъ католиковъ 102. Большая часть жителей принадлежитъ къ польской шляхтѣ. Половина села принадлежитъ по покупкѣ въ 1850 году володарскому помѣщику; другая половина принадлежитъ владѣльцамъ:
Переклад
ЗАВАДІВКА, село за 4 версти від Володарки, на струмку Рогозні. Жителів обох статей: православних 581, римо-католиків 102. Більша частина жителів належить до польської шляхти. Половина села належить володарському поміщикові, який купив її 1850 року; друга половина належить власникам:
Оригінал
| земли дес. | р. д. м. п. | |
| а) Наслѣдникамъ Юстины Крушинской | 600 — | 153. |
| б) Феликсу Діаковскому (см. с. Велик. Лисовцы) | 60 — | 17. |
| в) Іосифу, Ильѣ и Леону Діаковскимъ | 60 — | 17. |
| г) Приходской церкви | 60 — | — |
Переклад
| землі дес. | р. д. ч. с. [ревізьких душ чоловічої статі] | |
| а) Спадкоємцям Юстини Крушинської | 600 — | 153. |
| б) Феліксові Діаковському (див. с. Великі Лісівці) | 60 — | 17. |
| в) Іосифові, Іллі та Леонові Діаковським | 60 — | 17. |
| г) Парафіяльній церкві | 60 — | — |
Оригінал
Въ половинѣ прошлаго вѣка Завадовка подъ именемъ володарскихъ хуторовъ, принадлежала къ володарскому ключу. Въ 1785 году володарскіе хутора были въ арендномъ содержаніи Войцѣха Діаковскаго, который нѣсколько позже купилъ въ собственность все селеніе, переименованное Завадовкою. Наслѣдники его сохранили за собою только небольшую часть села. На поляхъ села Завадовки къ селу Рогозной есть много древнихъ валовъ и могилъ. Въ одной изъ могилъ близъ селенія найдены человѣческія кости необыкновенной величины, которыя отъ соприкосновенія съ внѣшнимъ воздухомъ разсыпались въ прахъ. Говорятъ будьто голень была въ 4 фута 1).
Переклад
У середині минулого століття Завадівка під назвою володарських хуторів належала до володарського ключа. 1785 року володарські хутори тримав в оренді Войцех Діаковський, який дещо пізніше купив у власність усе поселення, перейменоване на Завадівку. Його спадкоємці зберегли за собою лише невелику частину села. На полях села Завадівки в бік села Рогізни є багато давніх валів і могил. В одній із могил поблизу села знайдено людські кістки незвичайної величини, які від зіткнення із зовнішнім повітрям розсипалися на порох. Кажуть, ніби гомілка мала 4 фути 1).
Оригінал
Церковь деревяная, во имя Воздвиженія честнаго Креста Господня, построена въ 1791 году. Она оставалась унитскою до 1839 года, то есть до послѣдняго возсоединенія съ православною церковію, такъ называвшихся уніатовъ. Въ томъ же 1839 году она перестроена и поставленъ иконостасъ. По штатамъ причислена къ 7-му классу.
Переклад
Церква дерев’яна, на честь Воздвиження Чесного Хреста Господнього, збудована 1791 року. Вона залишалася уніатською до 1839 року, тобто до останнього возз’єднання так званих уніатів із православною церквою. Того ж 1839 року її перебудовано й поставлено іконостас. За штатами зарахована до 7-го класу.
Оригінал
См. въ обозрѣніи могилъ Фукдуклея, стран. 47.
Переклад
Див. в огляді могил Фундуклея, с. 47.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км. У статті: 4 версти ≈ 4,3 км. Перерахунок наш.
Назва. «Завадовка» — Завадівка.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.
«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Сквирський повіт, «Мѣстечка и селенія принадлежавшія въ прошломъ и текущемъ столѣтіи разнымъ лицамъ.»
- Сторінки
- 243 · скан 243
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 243. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/zavadivka/