Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ЗАНЬКИ, село въ 15-ти верстахъ отъ Радомысля, а отъ Моделева въ 3-хъ, лежитъ на низменномъ мѣстѣ при ручьѣ Селнѣ, недалеко впадающемъ въ рѣчку Шлямарку. Земли здѣсь довольно хлѣбородны и въ окрестностяхъ есть нѣсколько селищъ, указывающихъ на большую густоту прежняго населенія этихъ мѣстъ. Нынѣшнее сельцо Заньки основано, по словамъ жителей неболѣе какъ лѣтъ за 200 какимъ-то козакомъ Занько́. Въ половинѣ прошлаго вѣка оно принадлежало латинскому ксендзу Ростишевскому. Отъ него досталось Потоцкимъ. Медеръ Потоцкій уже въ текущемъ столѣтіи двѣ части Занекъ съ 708 десятинами земли отдѣлилъ въ приданное своей дочери Антонинѣ, при выдачѣ ее замужъ за Кавецкаго; а третью съ 671 десятинами называемую Драничка, продалъ въ 1809 году Несѣровскому, перепродавшему чрезъ годъ эту часть Николаю Хомутовскому. Потомъ эта часть еще была продаваема Немиричу, Шарамовичу, а нынѣ принадлежитъ маіору Константину Блоцкому, первая часть оставалась за Антониною Кавецкою до смерти ея въ 1858 году, а нынѣ состоитъ въ администраціонномъ управленіи опекуновъ. Жителей обоего пола считается въ Занькахъ: православныхъ 190, римскихъ католиковъ 15.
Переклад
ЗАНЬКИ, село за 15 верст від Радомишля, а від Моделева — за 3, лежить на низькому місці біля струмка Селни, що неподалік впадає в річку Шлямарку. Землі тут досить хлібородні, а в околицях є кілька селищ, які вказують на велику густоту колишнього населення цих місць. Теперішнє сільце Заньки, за словами жителів, заснував не більше як років 200 тому якийсь козак Занько́. У середині минулого століття воно належало латинському ксьондзові Ростишевському. Від нього перейшло до Потоцьких. Медер Потоцький уже в нинішньому столітті виділив дві частини Заньків із 708 десятинами землі в посаг своїй доньці Антоніні, видаючи її заміж за Кавецького; а третю, з 671 десятиною, що звалася Драничка, продав 1809 року Несіровському, який через рік перепродав цю частину Миколі Хомутовському. Потім цю частину ще продавали Немиричеві, Шарамовичеві, а нині вона належить майорові Костянтинові Блоцькому; перша частина залишалася за Антоніною Кавецькою до її смерті 1858 року, а нині перебуває під адміністраційним управлінням опікунів. Жителів обох статей у Заньках налічується: православних 190, римських католиків 15.
Оригінал
До 1803 года въ Занькахъ небыло церкви; въ этомъ же году Медеръ Потоцкій построилъ здѣсь каплицу уніатскую во имя Рождества пресвятыя Богородицы. Въ 1826 году, по открытіи прихода въ Моделевѣ, она была приписана къ Моделевской церкви, какъ ближайшей, а въ 1839 году она здѣлана приходскою, по присоединеніи къ православію Заньковскихъ жителей. Тогда же она снабжена землею въ узаконенномъ пространствѣ, а въ 1842 году введена въ число штатныхъ, съ назначеніемъ для причта жалованья по 7-му классу. Причемъ къ ней причислены деревни: Заньковская Рудня и Ляхова. Важнѣйшую достопримѣчательность Заньковской церкви составляетъ образъ Божія Матери, стоящій на горнемъ мѣстѣ въ олтарѣ, въ большомъ кіотѣ, признаваемый окрестными жителями чудотворнымъ. По древности красокъ уже пожелтѣвшихъ, слѣдуетъ заключить, что образъ этотъ очень древній. Жители утверждаютъ, что въ церковь онъ переданъ строителемъ церкви Медеромъ Потоцкимъ, питавшимъ къ нему величайшее благоговѣніе, и получившимъ оный отъ родственника своего Ростишевскаго.
Переклад
До 1803 року в Заньках не було церкви; того ж року Медер Потоцький збудував тут уніатську каплицю на честь Різдва Пресвятої Богородиці. 1826 року, після відкриття парафії в Моделеві, її приписали до моделівської церкви як найближчої, а 1839 року, після приєднання заньківських жителів до православ’я, її зроблено парафіяльною. Тоді ж її наділено землею в узаконеному розмірі, а 1842 року внесено до числа штатних, із призначенням причтові платні за 7-м класом. Водночас до неї приписано села Заньковську Рудню і Ляхову. Найголовнішою визначною пам’яткою заньківської церкви є образ Божої Матері, що стоїть на горньому місці у вівтарі, у великому кіоті, і який навколишні жителі вважають чудотворним. З давності фарб, які вже пожовкли, слід висновувати, що цей образ дуже давній. Жителі твердять, що до церкви його передав будівничий церкви Медер Потоцький, який ставився до нього з найбільшим благоговінням і отримав його від свого родича Ростишевського.
Оригінал
Заньковская Рудня въ 2-хъ верстахъ отъ Занекъ, при рѣчкѣ Шлямаркѣ. Принадлежитъ Камиліи Мяновской. Жителей обоего пола 38; земли 231 десятина.
Переклад
Заньковська Рудня — за 2 версти від Заньків, біля річки Шлямарки. Належить Камілії Мяновській. Жителів обох статей 38; землі 231 десятина.
Оригінал
Ляхова въ 6-ти верстахъ отъ Занекъ, расположено среди лѣсовъ. Принадлежитъ Константину Ивановичу Шарамовичу, по наслѣдству отъ отца. Земли 671 десятина. Деревня населена въ большей части шляхтою. Жителей обоего пола: православныхъ 328, римскихъ католиковъ 25, евреевъ 5; въ 1784 году было жителей 150. Ляхова до 1839 года причислялось къ Борщевскому приходу.
Переклад
Ляхова — за 6 верст від Заньків, розташована серед лісів. Належить Костянтинові Івановичу Шарамовичу, успадкована від батька. Землі 671 десятина. Село заселене здебільшого шляхтою. Жителів обох статей: православних 328, римських католиків 25, євреїв 5; 1784 року жителів було 150. Ляхова до 1839 року була приписана до борщівської парафії.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 15 верст ≈ 16 км; 708 десятин ≈ 773 га; 671 десятина ≈ 733 га; 2 версти ≈ 2,1 км; 231 десятина ≈ 252 га. Перерахунок наш.
Назва. «Заньки» — Заньки.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Радомисльський повіт, «СЕЛЕНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ РАЗНЫМЪ ПОМѢЩИКАМЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 181–182. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/zanky/