Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ЗАБОРЬЕ село въ 8-ми верстахъ отъ Бѣлогородки на лѣвой сторонѣ ручья называемаго Святецъ или Бобрица, въ 25-ти верстахъ отъ Кіева. Село окружено со всѣхъ сторонъ боромъ. Только къ западу къ селу Княжикамъ простираются песковатыя поля, доставляющія пропитаніе жителямъ. Чрезъ село пролегаетъ значительная проселочная дорога изъ Кіева въ село Плесецкое и Хвастовъ. Жителей обоего пола: православныхъ 606, а съ лѣсною стражею 636, евреевъ 15. Въ прошломъ вѣкѣ село принадлежало къ недвижимымъ имѣніямъ Кіево-Златоверхо-Михайловскаго монастыря.
Переклад
ЗАБІР’Я, село за 8 верст від Білогородки, на лівому березі струмка, що зветься Святець, або Бобриця, за 25 верст від Києва. Село з усіх боків оточене бором. Лише на захід, у бік села Княжичів, простягаються піскуваті поля, що дають жителям прожиток. Через село пролягає значний путівець із Києва до села Плесецького і Фастова. Жителів обох статей: православних 606, а разом із лісовою сторожею 636, євреїв 15. Минулого [XVIII] століття село належало до нерухомих маєтностей Києво-Золотоверхо-Михайлівського монастиря.
Оригінал
Церковь Николаевская деревянная, 5-го класса; земли имѣетъ указную пропорцію 1); построена въ 1778 году архимандритомъ Михайловскаго монастыря Ѳеоктистомъ. Но что въ Заборьѣ находилась Николаевская церковь уже въ половинѣ XVII столѣтія это видно изъ древняго помянника Скитскаго Онуфріевскаго монастыря. Въ то время Заборскій приходъ состоялъ изъ жителей деревень: Даниловки, Кожуховки, Драповки и Скитка. Въ настоящее время къ нему причислена:
Переклад
Церква Миколаївська, дерев’яна, 5-го класу; землі має указну пропорцію 1); збудована 1778 року архімандритом Михайлівського монастиря Феоктистом. Але те, що в Забір’ї вже в половині XVII століття була Миколаївська церква, видно з давнього пом’яника Скитського Онуфріївського монастиря. Тоді забірська парафія складалася з жителів сіл: Даниловки, Кожухівки, Драновки й Липового Скитка. Нині до неї приписано:
Оригінал
Деревня Бобрица, лежащая при впаденіи въ р. Ирпень ручья Бобрицы, въ 4-хъ верстахъ отъ Заборья. Жителей обоего пола 303. Въ деревнѣ этой небольшой хуторъ съ 4-мя десятинами земли, прудомъ и мельницею, въ настоящее время принадлежитъ Михайловскому монастырю. Окружена лѣсами, въ коихъ прежде водились бобры.
Переклад
Село Бобриця, що лежить біля впадіння струмка Бобриці в р. Ірпінь, за 4 версти від Забір’я. Жителів обох статей 303. Невеликий хутір у цьому селі з 4 десятинами землі, ставом і млином нині належить Михайлівському монастирю. Село оточене лісами, в яких колись водилися бобри.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км. У статті: 8 верст ≈ 8,5 км; 25 верст ≈ 26,7 км; 4 версти ≈ 4,3 км. Перерахунок наш.
Назва. «Заборье» — Забір’я.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Київський повіт, «КІЕВСКІЙ УѢЗДЪ»
- Сторінки
- 27 · скан 27
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 27. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/zabiria/