Текст і переклад

Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.

Оригінал

ЗАБѢЛОЧЬ при верховьяхъ ручья Бѣлки, отъ города Радомысля къ востоку въ 16-ти верстахъ, а отъ Кіево-Брестскаго шоссе въ 3-хъ. Жителей обоего пола: православныхъ 1245, римскихъ католиковъ 84 и евреевъ 24. Въ 1783 году числилось 546 въ 86 домахъ. Послѣ конфискаціи въ казну митрополичьихъ имѣній, Забѣлочь подаренъ въ видѣ милости Императоромъ Павломъ I-мъ, вмѣстѣ съ нѣкоторыми другими имѣніями тремъ сыновьямъ (Александру, Константину и Феликсу), Адама Немирича, коего значительное имѣніе въ Овручскомъ уѣздѣ нѣсколько прежде конфисковано, за козни его противъ Россіи. Отъ Немиричовъ въ слѣдствіе раздѣльныхъ актовъ и разныхъ денежныхъ расчетовъ, Забѣлочь и Негребовка перешли въ разныя руки и состоятъ нынѣ въ слѣдующихъ владѣніяхъ:

Переклад

ЗАБІЛОЧЧЯ, у верхів’ї струмка Білки, за 16 верст на схід від міста Радомишля, а від Києво-Брестського шосе — за 3. Жителів обох статей: православних 1245, римо-католиків 84 і євреїв 24. 1783 року налічувалося 546 у 86 будинках. Після конфіскації митрополичих маєтків у казну Забілоччя подарував як милість Імператор Павло I разом із деякими іншими маєтками трьом синам (Олександрові, Костянтинові й Феліксові) Адама Немирича, чий значний маєток в Овруцькому повіті дещо раніше конфісковано за його підступи проти Росії. Від Немиричів унаслідок актів поділу й різних грошових розрахунків Забілоччя й Негребовка перейшли в різні руки й тепер перебувають у таких володіннях:

Оригінал

ч. р. д. м. п.земли дес.
а) Александра Крестьяновича Сикстеля (стат. совѣт., лютер. испов.), а по смерти его супруги Наталіи (прав. испов.)204.5521.
б) Іосифа Душевскаго, а нынѣ Владислава Станиславича Жолудя, отставнаго поручика (латин. испов.)140.2313.
в) Максимиліана Немирича, а нынѣ Семена Курмановскаго (лат. исп.)190.2043.
г) Ѳеклы Вороничъ, а по смерти ея подъ опекою16.30.
д) Наслѣдниковъ Игнатія Собальскаго6.34.
е) Ѳеодора Ходаковскаго (прав. испов.)15.159.
ж) Принятыхъ въ казну отъ гражданъ Малявскихъ и причисленныхъ къ Рожевскому обществу9.—
з) Приходской церкви—49.

Переклад

ч. р. д. ч. с. [число ревізьких душ чоловічої статі]землі дес.
а) Олександра Крестьяновича Сикстеля (стат. радн., лютер. віроспов.), а після його смерті — його дружини Наталії (правосл. віроспов.)204.5521.
б) Йосифа Душевського, а тепер Владислава Станіславича Жолудя, відставного поручика (латин. віроспов.)140.2313.
в) Максиміліана Немирича, а тепер Семена Курмановського (лат. віросп.)190.2043.
г) Теклі Воронич, а після її смерті — під опікою16.30.
д) Спадкоємців Ігнатія Собальського6.34.
е) Феодора Ходаковського (правосл. віроспов.)15.159.
ж) Прийнятих у казну від міщан Малявських і приписаних до рожівської громади9.—
з) Парафіяльної церкви—49.

Оригінал

Кромѣ того шляхты до 150 душъ, изъ коихъ половина римско-катол. испов.

Переклад

Крім того, шляхти до 150 душ, з них половина — римо-катол. віросповідання.

Оригінал

Церковь во имя Архистратига Михаила, деревяная, 5-го класса; построена на мѣсто древнѣйшей въ 1752 году, а колокольня въ 1852. Къ приходу Забѣлоцкой церкви причислены деревни:

Переклад

Церква на честь Архістратига Михаїла, дерев’яна, 5-го класу; збудована на місці давнішої 1752 року, а дзвіниця — 1852. До парафії забілоцької церкви приписано села:

Оригінал

Негребовка и Забѣлоцкая Гута, обѣ на старой почтовой дорогѣ въ Радомысль, первая въ 3-хъ, а послѣдняя въ 5-ти верстахъ отъ Забѣлочи, населены мѣщанами. Жителей обоего пола въ первой 200, изъ коихъ только половина православныхъ, а другая состоитъ изъ римскихъ католиковъ и евреевъ (28); въ Гутѣ жителей всего 23 лица. Обѣ деревни принадлежатъ помѣщицѣ Сикстель. Въ Негребовкѣ достоинъ примѣчанія валъ, начинающійся близь пруда. Онъ имѣетъ вышины 3, а ширины 6 саженей. По обѣимъ его сторонамъ ровъ глубиною въ 2, а шириною въ 1½ сажня. Онъ проходитъ лѣсомъ къ урочищу Хомовкѣ, прерывается потомъ на цѣлую версту при селеніи Забѣлоцкой Гутѣ, снова начинается не вдалекѣ отъ урочища Груздова и оканчивается при урочищѣ Соболевкѣ. На валу ростутъ старыя деревья.

Переклад

Негребовка і Забілоцька Гута, обидві на старій поштовій дорозі до Радомишля, перша за 3, а друга за 5 верст від Забілоччя, заселені міщанами. Жителів обох статей у першій 200, з них лише половина православних, а друга половина — римо-католики та євреї (28); у Гуті жителів усього 23 особи. Обидва села належать поміщиці Сикстель. У Негребовці вартий уваги вал, що починається біля ставу. Він має 3 сажні заввишки й 6 завширшки. По обидва його боки — рів завглибшки 2, а завширшки 1½ сажня. Він проходить лісом до урочища Хомовки, потім переривається на цілу версту біля поселення Забілоцької Гути, знову починається неподалік від урочища Груздова й закінчується біля урочища Соболевки. На валу ростуть старі дерева.

Примітки до перекладу

Міри. Верста — близько 1,07 км, сажень — близько 2,13 м. У статті: 16 верст ≈ 17,1 км; 5 верст ≈ 5,3 км; 6 сажнів ≈ 12,8 м. Перерахунок наш.

Назва. «Забѣлочь» — Забілоччя.

«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».

«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.

Про джерело

Книга
«Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
Розділ
Радомисльський повіт, «СЕЛЕНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАВШІЯ ДО 1795 ГОДА КЪ РАДОМЫСЛЬСКОМУ ИЛИ ПОЛѢССКОМУ ИМѢНІЮ КІЕВСКИХЪ МИТРОПОЛИТОВЪ, СНАЧАЛА ПРАВОСЛАВНЫХЪ, А ПОТОМЪ УНІАТСКИХЪ *).»
Сторінки
117–118 · скан 117, скан 118
Ліцензія
Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.

Як цитувати

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 117–118. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/zabilochchia/