Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ПОЖЕЖА, село называется также Бѣлозерьемъ Воронцовскимъ. Это село очень древнее, расположено на болотахъ, нынѣ почти высохшихъ сколько отъ засухъ, а больше отъ проведенныхъ по немъ каналовъ до самаго Днѣпра. Отъ, болотистаго мѣстоположенія оно неправильно разбросано на большомъ пространствѣ. Жителей обоего пола 3828. Еще въ началѣ текущаго столѣтія съ южной стороны села было озеро пространствомъ болѣе версты въ длину и ширину. Среди этаго озера—нынѣ болота, большею частію высушеннаго, лежитъ островъ заросшій лѣсомъ, на которомъ находится старое городище. Здѣсь въ древности находилось село и была церковь во имя Преображенія Господня. Близъ села находится 10 могилъ стоящихъ рядомъ. Въ нихъ находили кости человѣческія и разныхъ животныхъ. Черный лѣсъ начинается близъ самаго села.
Переклад
ПОЖЕЖА [нині Яснозір’я], село, яке називається також Білозер’ям Воронцовським. Це село дуже давнє, розташоване на болотах, нині майже висохлих — почасти від посух, а більше від каналів, прокладених через нього аж до самого Дніпра. Через болотисту місцевість воно безладно розкидане на великому просторі. Жителів обох статей 3828. Ще на початку нинішнього століття з південного боку села було озеро понад версту завдовжки й завширшки. Посеред цього озера — нині болота, здебільшого висушеного, — лежить острів, зарослий лісом, на якому є старе городище. Тут у давнину було село і була церква на честь Преображення Господнього. Біля села є 10 могил, що стоять у ряд. У них знаходили кістки людські й різних тварин. Чорний ліс починається біля самого села.
Оригінал
Церковь въ Пожежѣ деревяпая, во имя Покрова Пресвятыя Богородицы съ двумя престолами: Трехсвятительскимъ и Златоустовскимъ, построена въ 1803 году на мѣсто прежней, а предѣлы устроены въ 1851 году Черкаскимъ купцемъ Михаиломъ Чепурнымъ. Колокольня въ настоящемъ видѣ пристроена въ 1850 году. Въ 1746 году, какъ видно изъ визиты того года, церковь была также во имя Покрова Пресвятыя Богородицы, и объ ней тамъ говорится, какъ существующей давно. Изъ визиты 1740 года видно, что она построена была 1721 года. При ней священникомъ былъ Никита Ярмуленко, посвященный 1725 года, 5-го сентябра въ Переяславлѣ, а потомъ, по презентѣ князей Радзивилловъ, тогдашнихъ владѣтелей Мошенскаго имѣнія, утвержденъ уніатскимъ митрополитомъ въ Уневѣ 2-го мая 1739 года. Приходъ церкви въ 1741 году составляли 80 дворовъ въ Бѣлозерьи и 30 въ Байбузахъ. По штатамъ причислена ко 2-му классу; земли имѣетъ 89 десятинъ; въ церкви этой достопримѣчателенъ образъ Божіей Матери въ особомъ кіотѣ за правымъ клиросомъ старинной живописи, къ которому народъ особенно благоговѣетъ. Объ образѣ этомъ расказываютъ жители слѣдующее: въ полуверстѣ отъ села надъ болотомъ, въ мѣстѣ называемомъ Комаровкою, жилъ нѣкогда подвижникъ, чернецъ Иванъ, который сохранилъ ее изъ бывшей Преображенской, что въ городищѣ, церкви; удаляясь изъ своей уединенной келліи, монахъ Іоаннъ поручилъ образъ сей жителю Пожежскому для поставленія въ церкви; потомъ икона эта, чудеснымъ образомъ, обрѣтена была опять въ Комаровкѣ, надъ колодеземъ, откуда перенесена въ приходскую Пожежскую церковь другой разъ.
Переклад
Церква в Пожежі дерев’яна, на честь Покрови Пресвятої Богородиці, з двома престолами — Трисвятительським і Златоустівським; збудована 1803 року на місці давнішої, а бічні вівтарі влаштував 1851 року черкаський купець Михайло Чепурний. Дзвіницю в теперішньому вигляді прибудовано 1850 року. 1746 року, як видно з візити того року, церква також була на честь Покрови Пресвятої Богородиці, і про неї там сказано як про таку, що існує давно. З візити 1740 року видно, що її збудовано 1721 року. Священиком при ній був Никита Ярмуленко, висвячений 5 вересня 1725 року в Переяславі, а потім, за презентою князів Радзивіллів, тодішніх власників Мошенського маєтку, затверджений уніатським митрополитом в Уневі 2 травня 1739 року. Парафію церкви 1741 року становили 80 дворів у Білозер’ї і 30 у Байбузах. За штатами зарахована до 2-го класу; землі має 89 десятин; у цій церкві вартий уваги образ Божої Матері старовинного письма в окремому кіоті за правим криласом, перед яким народ має особливе благоговіння. Про цей образ жителі розповідають таке: за пів версти від села над болотом, у місці, що зветься Комаровкою, жив колись подвижник, чернець Іван, який зберіг його з колишньої Преображенської церкви, що на городищі; залишаючи свою усамітнену келію, монах Іоанн доручив цей образ жителеві Пожежі, щоб той поставив його в церкві; потім ця ікона чудесним чином знову була віднайдена в Комаровці, над криницею, звідки її вдруге перенесли до парафіяльної церкви в Пожежі.
Примітки до перекладу
Міри. Десятина — близько 1,09 га. У статті: 89 десятин ≈ 97,2 га. Перерахунок наш.
Назва. «Пожежа» — Яснозір'я. Тепер — село Яснозір'я (давня назва Пожежа, за Воронцових — Білозір'я; перейменоване 1965 р.).
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Городище», «замковище». Місце давнього укріплення з валами й ровами.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Черкаський повіт, «Вотчинное имѣніе княгини Воронцовой.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 625–626. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/yasnoziria/