Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ЯСНОГОРОДКА мѣстечко въ 40 верстахъ отъ Кіева, по дорогѣ въ м. Бышевъ, за 14 верстъ далѣе лежащее, и при ручьѣ Трубище впадающемъ въ р. Ирпень. Жителей обоего пола: православныхъ въ 137 дворахъ 980, римскихъ католиковъ 3, евреевъ 406; въ 1775 году было только 80 домовъ. Южная часть мѣстечка, лежащая ниже по ручью называется Богушовкою, подъ какимъ именемъ село это было извѣстно еще въ XVII вѣкѣ, когда король Михаилъ Корыбутъ пожаловалъ оное вмѣстѣ съ м. Новоселками, Мостищами, Звонками и Лобковщизною записью 10-го октябра 1670 года Кіево-Братскому училищному монастырю. При этомъ Богушевка названа приселкомъ. Въ мѣтечкѣ находятся заводы винокуренный и кожевенный. Установлено еще королевскою привиллегіею 1773 года 10 ярмарокъ въ годъ. Въ началѣ истекшаго столѣтія Ясногородка считалась селомъ. Значеніе мѣстечка она пріобрѣла и получила самое нынѣшнее названіе, когда здѣлалась резиденціею князей Шуйскихъ, къ Ясногородскому имѣнію коихъ принадлежали окрестныя села, а также въ Рѣчицкомъ уѣздѣ село Острогладовичи и Хойники. Изъ князей Шуйскихъ намъ извѣстны, какъ владѣльцы Ясногородскаго имѣнія: въ 1728 году Николай Шуйскій— хоронжій Бржесскій. Въ 1730—1750 Игнатій на Жеребужу, Хойникахъ и Ясногородкѣ князь Шуйскій, хоронжій воеводства Брестскаго, староста Яловскій. Съ 1751 года Францъ сынъ Игнатія, потомъ его вдова Людвика, сынъ Адамъ, внукъ Францъ и правнукъ Войцехъ и супруга его Анеля. Изъ двухъ дочерей Войцеха Изабелла была замужемъ за графомъ Ледуховскимъ, а Францишка за полковникомъ Авраамомъ Ивановичемъ Марченкомъ, коего сыну Ивану Аврамовичу (прав. исп. женатъ на дочери Убри и служа при посольствахъ, живетъ большею частію за границею), нынѣ принадлежитъ Ясногородское имѣніе. Къ составу этаго имѣнія въ настоящее время принадлежатъ въ Кіевскомъ уѣздѣ села: Княжичи, Музычи, Лука, Горбовичи съ 7515 десятинами земли, а также села: Ивановка и Аврамовка въ Константиноградскомъ уѣздѣ Полтавской губерніи. Въ 1775 году въ Ясногородскомъ имѣніи считалось 11 селеній (Старожит. Польска Балинскаго томъ II стр. 1397). Въ мѣстечкѣ находится обширный каменный дворецъ владѣльца, построенный еще княземъ Игнатіемъ Шуйскимъ, среди обширнаго парка. Дворецъ и паркъ окружены валомъ съ наружнымъ рвомъ, наполнявшимся прежде водою изъ ручья Трубища.
Переклад
ЯСНОГОРОДКА, містечко за 40 верст від Києва, на дорозі до м. Бишева, що лежить на 14 верст далі, і на струмку Трубищі, який впадає в р. Ірпінь. Жителів обох статей: православних у 137 дворах 980, римо-католиків 3, євреїв 406; 1775 року було лише 80 будинків. Південна частина містечка, що лежить нижче по струмку, називається Богушовкою; під цією назвою це село було відоме ще в XVII столітті, коли король Михайло Корибут записом від 10 жовтня 1670 року надав його разом із м. Новосілками, Мостищем, Звонками й Лобковщизною Києво-Братському училищному монастиреві. При цьому Богушевку названо присілком. У містечку є гуральня і шкіряний завод. Ще королівським привілеєм 1773 року встановлено 10 ярмарків на рік. На початку минулого століття Ясногородка вважалася селом. Значення містечка вона набула й дістала саму нинішню назву, коли стала резиденцією князів Шуйських, до ясногородського маєтку яких належали навколишні села, а також у Речицькому повіті село Острогладовичі і Хойники. З князів Шуйських нам відомі як власники ясногородського маєтку: 1728 року — Миколай Шуйський, бржеський хорунжий. У 1730—1750 роках — Ігнатій на Жеребужу, Хойниках і Ясногородці князь Шуйський, хорунжий Берестейського воєводства, яловський староста. З 1751 року — Франц, син Ігнатія, потім його вдова Людвіка, син Адам, онук Франц і правнук Войцех та його дружина Анеля. З двох дочок Войцеха Ізабелла була заміжня за графом Ледуховським, а Францішка — за полковником Авраамом Івановичем Марченком, синові якого Іванові Аврамовичу (прав. вір.; одружений з дочкою Убрі й, служачи при посольствах, живе здебільшого за кордоном) нині належить ясногородський маєток. До складу цього маєтку нині належать у Київському повіті села Княжичі, Музичі, Лука, Горбовичі з 7515 десятинами землі, а також села Івановка й Аврамовка в Костянтиноградському повіті Полтавської губернії. 1775 року в ясногородському маєтку налічувалося 11 поселень (Старожит. Польска Балінського, том II, стор. 1397). У містечку є просторий кам’яний палац власника, збудований ще князем Ігнатієм Шуйським, посеред великого парку. Палац і парк оточені валом із зовнішнім ровом, який колись наповнювався водою зі струмка Трубища.
Оригінал
Церковь Рождество Богородичная, деревянная, 6-го класса; земли имѣетъ 36 десятинъ, построена въ 1743 году. Впрочемъ изъ описи церковныхъ вещей, заключающейся въ визитѣ за 1746 годъ Хвастовскаго деканата, должно заключать, что эта церковь строилась на мѣсто давнѣйшей. Отдѣльно отъ церкви построена въ концѣ прошлаго вѣка княземъ Францомъ Шуйскимъ особая деревянная церковь во имя Іоанна Богослова, въ которой по временамъ совершаемо было уніатское богослуженіе до послѣдняго возсоединенія уніатовъ въ 1839 году. Въ 1848 году церковь эта покойнымъ помѣщикомъ Авраамомъ Марченкомъ передѣлана на теплую церковь. Никакихъ особыхъ фундушей не имѣетъ она, хотя предназначена для погребенія православныхъ лицъ изъ семейства владѣльца.
Переклад
Церква Різдва Богородиці, дерев’яна, 6-го класу; землі має 36 десятин, збудована 1743 року. Утім, з опису церковних речей, що міститься у візиті Фастівського деканату за 1746 рік, слід зробити висновок, що цю церкву будували на місці давнішої. Окремо від церкви наприкінці минулого століття князь Франц Шуйський збудував ще одну дерев’яну церкву на честь Іоанна Богослова, в якій час від часу правили уніатське богослужіння до останнього возз’єднання уніатів 1839 року. 1848 року покійний поміщик Авраам Марченко переробив цю церкву на теплу. Жодних особливих фундушів вона не має, хоча призначена для поховання православних осіб із родини власника.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 40 верст ≈ 42,7 км; 14 верст ≈ 14,9 км; 7515 десятин ≈ 8210 га; 36 десятин ≈ 39,3 га. Перерахунок наш.
Назва. «Ясногородка» — Ясногородка. Тепер — село Ясногородка Бишівської громади у Фастівському районі.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
«Фундуш». Земля, кошти чи доходи, надані на утримання церкви або монастиря.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Київський повіт, «ИМѢНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ ЧАСТНЫМЪ ЛИЦАМЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 75–76. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/yasnohorodka/