Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
КНЯЖИЧИ село въ 8-ми верстахъ отъ м. Ясногородки на лѣвой сторонѣ рѣки Ирпеня, образующаго изгибомъ полуостровъ, на которомъ расположено село. Жителей обоего пола 301; да въ зарѣчной части села, именуемой Жерновкою 488. Изъ грамоты 1489 года польскаго короля Казиміра объ отводѣ Пустынному Николаевскому монастырю сельца Княжичъ подъ пашню 1), видно, что Княжичи существовали уже въ XV вѣкѣ. Въ 1660 году Княжичи принадлежали Гуляницкому (Мотовиловскому) имѣнію Аксаковъ, что видно изъ жалобы второй жены Степана Аксака Екатерины изъ Чолнацкихъ королю Іоанну Казиміру на своихъ пасынковъ принесенной, за наѣздъ ихъ на дожизненныя имѣнія ея, къ числу коихъ причислялись и Княжичи. Въ 1709 году по прошенію Захаріи игумена Михайловскаго, епископа Переяславскаго, универсаломъ гетмана Іоанна Скоропадскаго, 20-го сентября Княжичи были даны, какъ древнее монастырское достояніе на Липянскій скитокъ. По возстановленіи польскихъ владѣльческихъ правъ въ началѣ истекшаго вѣка Княжичи причислены къ Ясногородскому имѣнію князей Шуйскихъ. Но такъ какъ по Московскому трактату 1686 года граница рѣкою Ирпенемъ раздѣлила село на двѣ части, то оставшаяся на Русской сторонѣ Жорновка оставалась за Кіево-Златоверхо-Михайловскимъ монастыремъ, до поступленія недвижимыхъ монастырскихъ имѣній въ казну, когда эта деревня причислена къ Заборской казенной волости.
Переклад
КНЯЖИЧІ, село за 8 верст від м. Ясногородки, на лівому березі річки Ірпеня, що вигином утворює півострів, на якому розташоване село. Жителів обох статей 301; та ще в зарічній частині села, що зветься Жерновкою, — 488. З грамоти польського короля Казимира 1489 року про відведення Пустинному Миколаївському монастиреві сільця Княжичів під ріллю 1) видно, що Княжичі існували вже в XV столітті. 1660 року Княжичі належали до гуляницького (мотовиловського) маєтку Аксаків, що видно зі скарги, яку друга дружина Степана Аксака, Катерина з Чолнацьких, подала королю Іоанну Казимиру на своїх пасинків за їхній наїзд на її довічні маєтки, до числа яких належали й Княжичі. 1709 року на прохання Захарії, ігумена Михайлівського [монастиря], переяславського єпископа, універсалом гетьмана Іоанна Скоропадського від 20 вересня Княжичі було віддано як давнє монастирське надбання на Липянський скиток. Після відновлення польських власницьких прав на початку минулого століття Княжичі приписано до ясногородського маєтку князів Шуйських. Але оскільки за Московським трактатом 1686 року кордон по річці Ірпеню поділив село на дві частини, то Жорновка, що залишилася на російському боці, лишалася за Києво-Золотоверхо-Михайлівським монастирем аж до передачі нерухомих монастирських маєтків у казну, коли це село приписали до Забірської казенної волості.
Оригінал
Церковь Воздвиженская, деревянная, 6-го класса; земли имѣетъ указную пропорцію; построена въ первой половинѣ прошлаго вѣка, но неизвѣстно въ какомъ именно году.
Переклад
Церква Воздвиженська, дерев’яна, 6-го класу; землі має указну пропорцію; збудована в першій половині минулого століття, але в якому саме році — невідомо.
Оригінал
См акты относящіеся къ истор. запад. края Россіи том. I, подъ № 93.
Переклад
Див. акти, що стосуються історії західного краю Росії, том I, під № 93.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км. У статті: 8 верст ≈ 8,5 км. Перерахунок наш.
Назва. «Княжичи» — Княжичі.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Київський повіт, «ИМѢНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ ЧАСТНЫМЪ ЛИЦАМЪ.»
- Сторінки
- 76 · скан 76
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 76. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/kniazhychi/