Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ВЫТАЧЕВЪ село при Днѣпрѣ, въ 3-хъ верстахъ ниже сел. Халепья. Жителей обоего пола: христіанъ 1550, евреевъ 5. Вытачевъ нѣкогда городъ Кіевскаго княжества. Основаніе его относится къ глубокой древности. Объ немъ говоритъ уже Константинъ Багрянородный (780—790 г.) при описаніи судоходства Руссовъ изъ Новагорода въ Царьградъ. «Руссы, говоритъ онъ, обыкновенно перемѣняли свои суда только у Кіева и потомъ въ іюнѣ мѣсяцѣ отходили въ лежащее внизъ по Днѣпру и дающее имъ дань укрѣпленное мѣсто Витетчевъ (Βιτετζεβη), гдѣ два дня или три ожидали всѣхъ своихъ судовъ. Послѣ того отправлялись далѣе внизъ по рѣкѣ». (См. Constant. de administrando imperio). Городъ Вытичевъ часто упоминается въ смутныя времена удѣльной системы. Такъ въ 1100 году въ Вытичевѣ собирались Русскіе князья и составили подъ предсѣдательствомъ Святополка II-го Святославича сеймъ, старавшійся распредѣлить удѣльныя княжества. Но какъ Святополкъ былъ скупъ и жаденъ къ пріобрѣтеніямъ и возбудилъ противъ себя негодованіе удѣльныхъ князей безчеловѣчнымъ ослѣпленіемъ Василька Ростиславича: то сеймъ этотъ неимѣлъ желаннаго успѣха. И еще прежде въ 1095 году говорится, что Святополкъ на Вытичевомъ холмѣ поселилъ жителей разореннаго половцами города Юрьева—нынѣшней Бѣлой-церкви, и повелѣлъ жить здѣсь епископу Марину. Тогда здѣсь былъ бродъ, или переправа чрезъ Днѣпръ, за которую дрались князья, а на лугахъ близъ Вытачева находилось озеро Долобское. О Вытачевѣ упоминается также въ книгѣ большаго чертежа на стран. 145. Изъ древностей Вытачевскихъ въ настоящее время остается только городище надъ Днѣпромъ опоясанное валомъ. вѣроятно то самое, которое существовало во время путешествій Руссовъ. Подлѣ Вытачева стоялъ не существующій уже давно городъ Святополчь.
Переклад
ВИТАЧІВ, село при Дніпрі, за 3 версти нижче с. Халеп’я. Жителів обох статей: християн 1550, євреїв 5. Витачів — колись місто Київського князівства. Заснування його сягає глибокої давнини. Про нього говорить уже Костянтин Багрянородний (780—790 р.), описуючи плавання русів із Новгорода до Царгорода. «Руси, — каже він, — зазвичай міняли свої судна тільки біля Києва, а потім у червні вирушали до укріпленого місця Витетчев (Βιτετζεβη), що лежить нижче по Дніпру й платить їм данину, де два або три дні чекали всіх своїх суден. Після того вирушали далі вниз по річці». (Див. Constant. de administrando imperio). Місто Витичів часто згадується в смутні часи удільної системи. Так, 1100 року у Витичеві збиралися руські князі й утворили під головуванням Святополка II Святославича сейм, який намагався розподілити удільні князівства. Але оскільки Святополк був скупий і жадібний до набутків і викликав проти себе обурення удільних князів нелюдським осліпленням Василька Ростиславича, то цей сейм не мав бажаного успіху. А ще раніше, під 1095 роком, сказано, що Святополк поселив на Витичевому пагорбі жителів зруйнованого половцями міста Юр’єва — нинішньої Білої Церкви — і звелів жити тут єпископові Марину. Тоді тут був брід, або переправа через Дніпро, за яку билися князі, а на луках поблизу Витачева було озеро Долобське. Про Витачів згадано також у Книзі Великого креслення, на с. 145. З витачівських старожитностей нині лишилося тільки городище над Дніпром, оперезане валом, — імовірно, те саме, що існувало за часів подорожей русів. Поблизу Витачева стояло місто Святополч, якого давно вже не існує.
Оригінал
Церковь Крестовоздвиженская, деревянная, 5-го класса; земли имѣетъ 41 десятину; построена въ 1853 году. Близь нея находится старая еще довольно прочная церковь, существующая съ половины прошлаго вѣка.
Переклад
Церква Хрестовоздвиженська, дерев’яна, 5-го класу; землі має 41 десятину; збудована 1853 року. Поблизу неї стоїть стара, але ще досить міцна церква, що існує з половини минулого [XVIII] століття.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 3 версти ≈ 3,2 км; 41 десятина ≈ 44,8 га. Перерахунок наш.
Назва. «Вытачевъ» — Витачів.
«Городище», «замковище». Місце давнього укріплення з валами й ровами.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Київський повіт, «КІЕВСКІЙ УѢЗДЪ»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 46–47. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/vytachiv/