Видибор у Похилевича (1864)

Переклад

ВИДИБОР, село, лежить на низинній рівнині з піщано-глинистим, помірно родючим ґрунтом, оточене з усіх боків борами й дрібним лісом. Від міста Радомишля село віддалене на 30 верст, а від межі Волинської губернії — лише на 2. У минулому столітті Видибор був приватною власністю різних осіб: 1784 року — овруцького земського писаря Венедикта Вигури; 1831 року — Станіслава Галецького, за участь якого в заколоті Видибор разом із Коростилевкою та Слобідкою конфісковано в казну. Жителів обох статей 372. 1784 року було лише 162.

Переклад

Церква на честь Воздвиження Хреста Господнього, дерев’яна, така давня, що ще 1784 року, під час візитації радомисльського деканату, не було відомо, коли її збудовано. Нині церкву й дзвіницю при ній перебудовують. За штатом належить до 5-го класу; землі має указну пропорцію. До видиборської парафії приписано такі села:

Переклад

Коростилевка на тій самій рівнині, за 2 версти від Видибора; заселена польською православною шляхтою. Жителів обох статей 170.

Переклад

Свида на тій самій рівнині, за 1 версту від Видибора. Належить поміщикові Михайлові Біліцькому (помер 1858 року). Жителів обох статей 385; землі 1940 десятин. У цьому селі є приписна дерев’яна церква на честь Святої Трійці, 1854 року відремонтована й освячена. Раніше ця церква, збудована 1790 року за поміщика Адама Потоцького, мала своїх окремих парафіяльних священників; але через свою бідність і через те, що при церкві не було землі, її приписано до видиборської.

Переклад

Жадьки за 6 верст на північ, на річці Глубинець, на самій межі Волинської губернії. Жителів обох статей разом зі Столпнею (південна частина села, відокремлена невеликим полем) 301, 1784 року було лише 96; землі 2059 десятин. У минулому столітті і в Жадьках була окрема парафіяльна церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці, до якої були приписані Жадьки з Маріановкою (так називається західна частина села, що відійшла до Волинської губернії) та село Осовка. Ось ерекція, записана 1755 року в актах радомисльської консисторії (стор. 163): «Антоній на Жадьках Червинскій, скарб- ник Кіевскій. Желая разширенія хвалы Божіей, я до той церкви въ дар и содержаніе священников в добрахъ моих дѣдичных Жадьках, назначаю поля и сѣнокосы. Именно: поля в три руки; в первую три дня против двора, взявши от сажавки вдоль аж до дороги первой Потіевской, поперег на 64 кроков (шаговъ); на межѣ лежит камень. Въ другую руку от рѣки Столповенки по дорогу из села идущей до млына Жадьковскаго, в длину и поперег 70 шагов; на полѣ двѣ груши. Сѣнокос над рѣкою Полевкою, при котором и ставок на рѣчкѣ Хвощинкѣ. В третью руку на 4 дня под руднею на Седлиску Антоновѣ..... Datum в Жадьках 5 іюля 1754 года» [«Антоній на Жадьках Червинський, київський скарбник. Бажаючи поширення хвали Божої, я на ту церкву в дар і на утримання священників у моїх дідичних маєтках Жадьках призначаю поля й сінокоси. А саме: поля в три руки; у першу — три дні навпроти двору, взявши від сажавки вздовж аж до першої потіївської дороги, впоперек на 64 кроки; на межі лежить камінь. У другу руку — від річки Столповенки до дороги, що йде із села до жадьківського млина, завдовжки й завширшки 70 кроків; на полі дві груші. Сінокіс над річкою Полевкою, при якому й ставок на річці Хвощинці. У третю руку — на 4 дні під руднею на Седлиську Антоновому..... Дано в Жадьках 5 липня 1754 року»]. Священником тоді обрано шляхетного Іоанна Садовського. Після смерті Антонія Червинського 1786 року церкву скасовано.

Переклад

Осовка за 12 верст від Видибора, на річці Тростяниці. Жителів обох статей — шляхти 30; землі ж 392 десят. Належить Владиславові Мановському.