Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
СЛОБОДКА село въ 12-ти верстахъ южнѣе Выдыбора, населилось мало помалу въ началѣ прошлаго вѣка выходцами селъ Староселья и Минсекъ и имѣло однихъ съ этими селами владѣльцовъ. Въ 1783 году здѣсь числилось уже 90 дымовъ и 505 душъ обоего пола. Нынѣ здѣсь 628 лицъ православныхъ и 36 евреевъ. Село расположено какъ и Выдыборъ на низменной равнинѣ при ручейкѣ Лущавицѣ, лѣтомъ пересыхающемъ. Въ окрестностяхъ села до 18 болотъ неспособныхъ даже къ сѣнокошенію. Прежде жители на такъ называемомъ моховомъ болотѣ собирали мохъ и продавали; нынѣ эта промышленностъ прекратилась. Въ полуверстѣ отъ села замѣчательно урочище называемое Урвихвостъ. По сказанію жителей на этомъ мѣстѣ въ древности былъ городъ, называвшійся Рыжиномъ. Въ этомъ урочищѣ крестьяне отыскивали разныя вещи; какъ-то: столовыя ложки, вилки, свинцовыя и мѣдныя тарелки, мѣдные стаканы, похожія на чайныя чашки, желѣзный четырехгранный наконечникъ копья, длиною въ поларшина и въ 1½ вершка въ поперечникѣ, церковная кадильница и мѣдный крестъ древняго вида съ изображеніями и надписями, здѣланными на оборотъ. Мѣстные ученые не разобрали надписи, кромѣ Іс. Хс. Крестъ этотъ находится у крестьянина, а отысканъ въ 1835 году. Находили также земледѣльческія орудія, нынѣ въ окрестностахъ неупотребляемыя. Въ этомъ же урочищѣ найденъ въ землѣ фундаментъ какого-то большаго каменнаго зданія. Нынѣ здѣсь приходское кладбище, на коемъ также примѣчательны два каменные креста, древнѣйшіе, по словамъ жителей, нежели нынѣшнее село; потому что первые жители, сюда пряшедшіе, застали эти кресты, уединенно стоявшими среди лѣса. Слободка до конца прошлаго вѣка, какъ сказано выше, имѣла однихъ владѣльцовъ съ Минейками и Старосельемъ. Но съ начала текущаго вѣка она отдѣлена къ родственникамъ Якубовскихъ-Галецкимъ. Послѣдній изъ Галецкихъ Станиславъ принялъ участіе въ мятежѣ 1830 года и вздумалъ убѣждать и принуждать своихъ Русскихъ крестьянъ къ бунту противъ правительства; за что и убитъ ими, если не ошибаюсь, подъ Волчковымъ; а имѣніе его весьма справедливо конфисковано въ казну, такъ какъ бунтовщикъ этотъ подобно прочимъ своимъ собратіямъ, оказалъ неблагодарность и непріязнь къ той власти, которыя утвердила и поддерживала его исключительныя права надъ людьми православными и Русскими.
Переклад
СЛОБІДКА, село за 12 верст на південь від Видибора; заселялося потроху на початку минулого століття вихідцями із сіл Староселля й Минейок і мало тих самих власників, що й ці села. 1783 року тут налічувалося вже 90 димів і 505 душ обох статей. Нині тут 628 осіб православних і 36 євреїв. Село розташоване, як і Видибор, на низинній рівнині, при струмку Лущавиці, що влітку пересихає. В околицях села до 18 боліт, непридатних навіть для сінокосу. Колись жителі на так званому моховому болоті збирали мох і продавали; нині цей промисел припинився. За пів версти від села примітне урочище, що зветься Урвихвост. За переказом жителів, на цьому місці в давнину було місто, що називалося Рижином. У цьому урочищі селяни знаходили різні речі, а саме: столові ложки, виделки, свинцеві й мідні тарілки, мідні склянки, схожі на чайні чашки, залізний чотиригранний наконечник списа завдовжки пів аршина й 1½ вершка в поперечнику, церковну кадильницю і мідний хрест давнього вигляду із зображеннями та написами, зробленими на звороті. Місцеві вчені не розібрали напису, крім Іс. Хс. Цей хрест зберігається в селянина, а знайдено його 1835 року. Знаходили також землеробські знаряддя, які нині в околицях не вживаються. У цьому ж урочищі знайдено в землі фундамент якоїсь великої мурованої будівлі. Нині тут парафіяльний цвинтар, на якому також примітні два кам’яні хрести, давніші, за словами жителів, ніж теперішнє село, бо перші жителі, що сюди прийшли, застали ці хрести, які самотньо стояли серед лісу. Слобідка до кінця минулого століття, як сказано вище, мала тих самих власників, що й Минейки та Староселля. Але з початку нинішнього століття її виділено родичам Якубовських — Галецьким. Останній із Галецьких, Станіслав, узяв участь у заколоті 1830 року й надумав умовляннями та примусом підбурювати своїх руських селян до бунту проти уряду; за це його й убили вони, якщо не помиляюся, під Вовчковом; а маєток його цілком справедливо конфісковано в казну, бо цей бунтівник, як і інші його побратими, виявив невдячність і неприязнь до тієї влади, яка утвердила й підтримувала його виняткові права над людьми православними й руськими.
Оригінал
Приходская церковь деревяная, во имя святителя Николая, перенесена сюда въ 1790 году изъ Староселья. Въ 1803 году она утверждена самостоятельною приходскою, а по штатамъ 1843 года отнесена къ 7-му классу; земли имѣетъ 42 десятины.
Переклад
Парафіяльна церква дерев’яна, на честь святителя Миколая, перенесена сюди 1790 року зі Староселля. 1803 року її затверджено самостійною парафіяльною, а за штатом 1843 року віднесено до 7-го класу; землі має 42 десятини.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 12 верст ≈ 12,8 км; 42 десятини ≈ 45,9 га. Перерахунок наш.
Назва. «Слободка» — Слобідка. Тепер — село Слобідка Житомирського району Житомирської області (Старосілецька громада).
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Радомисльський повіт, «СЕЛЕНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАВШІЯ ДО 1795 ГОДА КЪ РАДОМЫСЛЬСКОМУ ИЛИ ПОЛѢССКОМУ ИМѢНІЮ КІЕВСКИХЪ МИТРОПОЛИТОВЪ, СНАЧАЛА ПРАВОСЛАВНЫХЪ, А ПОТОМЪ УНІАТСКИХЪ *).»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 124–125. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/slobidka-radomyslskyi/