Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
СИТНЯКИ село на лѣвой сторонѣ Здвижа, при пересѣченіи его Кіево-Брестскимъ шоссе. Здвижъ въ этомъ мѣстѣ служитъ границею между Кіевскимъ и Радомысльскимъ уѣздами. Жителей обоего пола православныхъ 533 и евреевъ въ отдѣльной колоніи называемой Земледѣльческою, заведенной около 1840 года 227. Въ Ситнякахъ находится нѣсколько высокихъ древнихъ могилъ въ самомъ селеніи.
Переклад
СИТНЯКИ, село на лівому березі Здвижу, там, де його перетинає Києво-Брестське шосе. Здвиж у цьому місці слугує межею між Київським і Радомисльським повітами. Жителів обох статей: православних 533 і євреїв 227 — в окремій колонії, що зветься Землеробською й заснована близько 1840 року. У Ситняках, у самому селі, є кілька високих давніх могил.
Оригінал
Церковь деревяная, во имя Рождества Христова, 7-го класса, земли имѣетъ 47 десятинъ; построена въ 1750 году. Въ настоящее время было предположеніе построить новую каменную ближе къ шоссе; но послѣ переписки объ этомъ нѣсколько лѣтъ продолжавшейся, построена, стараніемъ помѣщика Еремѣева, деревяная же церковь на новомъ мѣстѣ, болѣе центральномъ. Она освящена 29-го іюля 1862 года, митрополитомъ Арсеніемъ, во время обозрѣнія епархіи. Къ Ситняковской церкви причислены слѣдующія деревни Кіевскаго уѣзда:
Переклад
Церква дерев’яна, на честь Різдва Христового, 7-го класу, землі має 47 десятин; збудована 1750 року. Нині було задумано збудувати нову муровану церкву ближче до шосе; але після листування про це, що тривало кілька років, стараннями поміщика Єремеєва збудовано так само дерев’яну церкву на новому, центральнішому місці. Її освятив 29 липня 1862 року митрополит Арсеній під час огляду єпархії. До ситняківської церкви приписано такі села Київського повіту:
Оригінал
Заваловка на лѣвой сторонѣ Здвижа 1-ою верстою ниже Ситняковъ. Жителей обоего пола 126. Принадлежитъ къ Макаровскому имѣнію. Названіе происходитъ отъ того, что деревня въ отношеніи къ мѣстечку Макарову лежитъ за древнимъ валомъ, который отъ Мотыжина чрезъ лѣса тянется къ селу Наливайковкѣ.
Переклад
Заваловка на лівому березі Здвижу, за 1 версту нижче Ситняків. Жителів обох статей 126. Належить до макарівського маєтку. Назва походить від того, що село щодо містечка Макарова лежить за давнім валом, який від Мотижина тягнеться лісами до села Наливайковки.
Оригінал
блудному сыну, возвращающемуся въ домъ отеческій». По справедливости блуднымъ сыномъ былъ пославшій его и онъ самъ, потому что нетолько они, но и потомки ихъ измѣнили и отчизнѣ и вѣрѣ, впавши въ сѣти латинства, и ополячившись.
Переклад
…блудному синові, що повертається до батьківського дому». По правді ж блудним сином був той, хто його послав, і він сам, бо не лише вони, а й їхні нащадки зрадили і вітчизну, і віру, потрапивши в тенета латинства й спольщившись.
Оригінал
Юровъ на противуположной правой сторонѣ Здвижа на обѣимъ сторонамъ шоссе въ 52-хъ верстахъ отъ Кіева. Резиденція помѣщика Стефана Трофимовича Еремѣева, которому кромѣ Юрова принадлежатъ деревни Коптіевка, Красная слобода и Бабка и до 3000 десятинъ земли. Всѣ эти имѣнія въ первой четверти текущаго вѣка принадлежали Сабанскимъ и проданы ими въ разное время. Юровъ съ Коптіевкою въ 1849 году за 25,000 руб. серебромъ, а Красная слобода въ 1859. Въ Юровѣ съ Коптіевкою жителей обоего пола 385. Недавно построенные владѣльцемъ: собственный домъ, трактиръ, винокуренный и кирпичный заводы, почтовая станція и большая водяная мельница, придаютъ Юрову видъ мѣстечка. Къ востоку отъ Юрова на поляхъ и въ лѣсу есть древніе валы. По мнѣнію нѣкоторыхъ село это есть давнее Ирово (см. Коростышевъ).
Переклад
Юров на протилежному, правому березі Здвижу, по обидва боки шосе, за 52 версти від Києва. Резиденція поміщика Стефана Трофимовича Єремеєва, якому, крім Юрова, належать села Коптієвка, Красна слобода й Бабка та до 3000 десятин землі. Усі ці маєтки в першій чверті нинішнього століття належали Сабанським і були продані ними в різний час: Юров із Коптієвкою — 1849 року за 25 000 руб. сріблом, а Красна слобода — 1859 року. У Юрові з Коптієвкою жителів обох статей 385. Нещодавно збудовані власником його власний будинок, трактир, гуральня й цегельня, поштова станція та великий водяний млин надають Юрову вигляду містечка. На схід від Юрова, на полях і в лісі, є давні вали. На думку декого, це село — давнє Ірово (див. Коростишів).
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 47 десятин ≈ 51,3 га; 52 версти ≈ 55,5 км; 3000 десятин ≈ 3278 га. Перерахунок наш.
Назва. «Ситняки» — Ситняки.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Радомисльський повіт, «СЕЛЕНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАВШІЯ ДО 1795 ГОДА КЪ РАДОМЫСЛЬСКОМУ ИЛИ ПОЛѢССКОМУ ИМѢНІЮ КІЕВСКИХЪ МИТРОПОЛИТОВЪ, СНАЧАЛА ПРАВОСЛАВНЫХЪ, А ПОТОМЪ УНІАТСКИХЪ *).»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 122–123. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/sytniaky/