Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках. Знак [?] — місце, яке в скані не прочитується.
Оригінал
ВОЛЧКОВЪ село лежитъ на ровномъ мѣстѣ при вершинѣ ручья Бобра, въ половинѣ разстоянія между мѣстечкомъ Хабнымъ и селомъ Обуховичами, въ 22-хъ верстахъ отъ каждаго. Жителей обоего пола православныхъ 820, римскихъ католиковъ 80 и евреевъ 25. Въ 1783 году числилось во всемъ Волчковскомъ приходѣ 872. Волчковъ въ настоящее время резиденція владѣльцовъ Волчковскаго имѣнія, состоящаго изъ селеній Волчкова и Кресятичъ и деревень: Шкнева, Левковичи и Термаховки, наслѣдниковъ Егора Матвѣевича Мицкевича. Въ имѣніи этомъ числится 710 ревизскихъ душъ мужеска пола и 17,070 десятинъ земли. По разсказамъ жителей Волчковъ нѣкогда считался мѣстечкомъ и находился на другомъ мѣстѣ, въ 2-хъ верстахъ отъ нынѣшняго, тамъ, гдѣ и нынѣ видны окопы и насыпи и выкапывается множество костей и кирпичей. Это древнее мѣстечко разрушено, по преданію, татарами. Въ XVII-мъ вѣкѣ Волчковъ принадлежалъ, равно какъ и Церковье митрополичьей каѳедрѣ 1). Отъ каѳедры Волчковъ отобранъ, безъ сомнѣнія, съ предоставленіемъ, въ началѣ прошлаго столѣтія, этихъ странъ польской коронѣ. Въ 1783 году Волчковымъ владѣетъ уже Францишекъ Волчковичъ Олизаръ, стольникъ коронный, въ началѣ текущаго столѣтія его сынъ Нарцисъ. Покойный Егоръ Мицкевичъ владѣлъ Волчковымъ по покупкѣ.
Переклад
ВОВЧКІВ, село, що лежить на рівному місці біля верхів’я струмка Бобра, на половині відстані між містечком Хабним і селом Обуховичами, за 22 версти від кожного. Жителів обох статей: православних 820, римо-католиків 80 і євреїв 25. 1783 року в усій вовчківській парафії налічувалося 872 [особи]. Нині Вовчків — резиденція власників вовчківського маєтку, спадкоємців Єгора Матвійовича Міцкевича; маєток складається з поселень Вовчків і Красятичі та сіл Шкнева, Левковичі й Термаховка. У цьому маєтку числиться 710 ревізьких душ чоловічої статі й 17 070 десятин землі. За розповідями жителів, Вовчків колись вважався містечком і стояв на іншому місці, за 2 версти від теперішнього, там, де й нині видно окопи та насипи і викопують безліч кісток і цеглин. Це давнє містечко, за переказом, зруйнували татари. У XVII столітті Вовчків, так само як і Церков’є, належав митрополичій кафедрі 1). Від кафедри Вовчків відібрано, безсумнівно, тоді, коли на початку минулого століття ці краї віддано польській короні. 1783 року Вовчковом володіє вже Францішек Волчкович Олізар, коронний стольник, на початку нинішнього століття — його син Нарцис. Покійний Єгор Міцкевич володів Вовчковом, купивши його.
Оригінал
Когда основана первоначально въ Волчковѣ церковь, еще въ прошломъ столѣтіи никому неизвѣстно было. При визитѣ 1783 года 90-лѣтній старецъ Волчковскій житель Андрей Тумченко утверждалъ, что за его памяти была церковь въ Волчковѣ структуры мизерной, которая стояла около 70 лѣтъ. Потомъ въ 1746 году прихожане выстроили новую, но она чрезъ 20 лѣтъ сгорѣла. Нынѣ существующая церковь во имя Рождества пресвятыя Богородицы, деревяная, построена въ 1773 году, какъ видно изъ надписи на одверьяхъ церковныхъ. Она была крестовая, имѣла пять куполовъ, но въ 1833 преобразована съ оставленіемъ одного купола. По штатамъ причислена къ 4-му классу; земли имѣетъ 68 десятинъ. Въ ней находится образъ Казанскія Божія Матери, считаемый окрестными жителями чудотворнымъ. Слѣдующія деревни причислены къ Волчковской церкви:
Переклад
Коли первісно засновано церкву у Вовчкові, ще в минулому столітті нікому не було відомо. Під час візитації 1783 року 90-річний старець, вовчківський житель Андрій Тумченко, твердив, що на його пам’яті у Вовчкові була церква мізерної структури, яка стояла близько 70 років. Потім, 1746 року, парафіяни збудували нову, але вона через 20 років згоріла. Нинішня церква на честь Різдва Пресвятої Богородиці, дерев’яна, збудована 1773 року, як видно з напису на одвірках церкви. Вона була хрестова, мала п’ять бань, але 1833 року її перебудовано, залишивши одну баню. За штатом належить до 4-го класу; землі має 68 десятин. У ній є ікона Казанської Божої Матері, яку навколишні жителі вважають чудотворною. До вовчківської церкви приписано такі села:
Оригінал
См. старые акты Софійскаго собора № 199, приговоръ катедры о выдачѣ выписки изъ грамотъ на грунта Церковитскіе и Волчковскіе.
Переклад
Див. старі акти Софійського собору № 199, вирок кафедри про видачу виписки з грамот на церковитські й вовчківські ґрунти.
Оригінал
Шкнева, въ 4-хъ верстахъ на западъ отъ Волчкова, при вершинѣ ручья Млачовки; лежитъ среди лѣса. Жителей обоего пола 167.
Переклад
Шкнева, за 4 версти на захід від Вовчкова, біля верхів’я струмка Млачовки; лежить серед лісу. Жителів обох статей 167.
Оригінал
Амелинъ въ такомъ же разстояніи отъ Волчкова, по дорогѣ въ Королевку, при ручьѣ Чертовецъ. Жителей обоего пола 125. Принадлежитъ къ Волчковскому имѣнію, называется также по ручью Чертовцемъ; также лежитъ въ лѣсахъ.
Переклад
Амелин, на такій самій відстані від Вовчкова, на дорозі до Королевки, біля струмка Чертовець. Жителів обох статей 125. Належить до вовчківського маєтку, за назвою струмка зветься також Чертовцем; теж лежить у лісах.
Оригінал
Нивки, въ 6-ти верстахъ отъ Волчкова, при ручьѣ Сушицѣ. Въ этомъ небольшомъ хуторѣ, принадлежащемъ Каэтану Матвѣевичу Горенкому, земли 70 десятинъ и 17 душъ жителей. Хуторъ этотъ называется также Михли[?]ною.
Переклад
Нивки, за 6 верст від Вовчкова, біля струмка Сушиці. У цьому невеликому хуторі, що належить Каетанові Матвійовичу Горенкому, 70 десятин землі й 17 душ жителів. Цей хутір називається також Михли[?]ною.
Оригінал
Вересня, при рѣчкѣ Вереснѣ, въ 5-ти верстахъ отъ Волчкова. Принадлежитъ отставному поручику Титу Васильевичу Ярошевичу. Жителей обоего пола 144; земли 926 десятинъ. Часть деревни, принадлежащая капитану Дмитрію Ивановичу Альферову, называется Альферовкою. Въ этой части жителей обоего пола 43.
Переклад
Вересня, на річці Вересні, за 5 верст від Вовчкова. Належить відставному поручикові Титові Васильовичу Ярошевичу. Жителів обох статей 144; землі 926 десятин. Частина села, що належить капітанові Дмитрові Івановичу Альферову, називається Альферовкою. У цій частині жителів обох статей 43.
Оригінал
Залѣшане, въ 8-ми верстахъ отъ Волчкова, при вершинѣ рѣчки Вересни. Жителей обоего пола православныхъ 328, раскольниковъ, поселившихся здѣсь около 1812 года 286. Раскольники, считаясь Овручскими мѣщанами, арендуютъ помѣщичью землю. Деревня принадлежитъ Викентію Викентьевичу Ждановичу. Земли за нимъ числится 3220 десятинъ. Близъ Залѣшанъ находится въ лѣсу Георгіевскій женскій раскольничій монастырь.
Переклад
Залішане, за 8 верст від Вовчкова, біля верхів’я річки Вересні. Жителів обох статей: православних 328, розкольників, що оселилися тут близько 1812 року, 286. Розкольники, які числяться овруцькими міщанами, орендують поміщицьку землю. Село належить Вікентієві Вікентійовичу Ждановичу. Землі за ним числиться 3220 десятин. Поблизу Залішан у лісі є Георгіївський жіночий розкольницький монастир.
Оригінал
Бѣлосукневка, прежде называлась новымъ Ставлицемъ, близъ Сидоровичъ, а отъ Волчкова въ 15-ти верстахъ. Жителей обоего пола 98; земли 608 десятинъ. Принадлежитъ Бальтазару Альферовичу Бѣлосукнѣ.
Переклад
Білосукневка, раніше називалася новим Ставлицем, лежить поблизу Сидоровичів, а від Вовчкова за 15 верст. Жителів обох статей 98; землі 608 десятин. Належить Бальтазарові Альферовичу Білосукні.
Оригінал
Сидоровичи въ 15-ти верстахъ отъ Волчкова на югъ, при притокѣ рѣчки Жерева 1). Жителей обоего пола 277; земли 969 десятинъ. Принадлежитъ капитаншѣ Юзефѣ Іосифовнѣ Черняховской. Небольшая часть Сидоровичскихъ жителей причисляются къ Розважовскому приходу, неизвѣстно по какимъ соображеніямъ.
Переклад
Сидоровичі, за 15 верст від Вовчкова на південь, на притоці річки Жереви 1). Жителів обох статей 277; землі 969 десятин. Належить капітанші Юзефі Йосифівні Черняховській. Невелика частина сидоровицьких жителів приписана до розважівської парафії, невідомо з яких міркувань.
Оригінал
Въ Радомысльскомъ уѣздѣ есть рѣчка Жерева и деревня (см. Унинъ). Слово Жерева означаетъ, на древнемъ славянскомъ языкѣ, мѣсто, гдѣ бобры, образовавши общество, устраиваютъ свои жилища общими трудами, съ удивительнымъ своимъ искусствомъ. Объ этихъ мѣстахъ у Бюффона такъ говорится: Il y a des lieux, qu'ils habitent de préférence, ou l'on a vu, qu'après plusieurs destructions de leur travaux, ils venaient tous les étés pour les réedifier, jusqu'à ce qu'enfin, fatigues de cette persecution, et affaiblis par la perte de plusieurs d'entre eux, ils ont pris le parti de changer de demeure (жеревы) et de se retirer au loin, dans les solitudes les plus profondes. Le petit nombre de ceux, qui ont echappé à la mort, ou à la captivité, se disperse; ils deviennent fuyards. Leur génie, flétri par la crainte, ne s'épanouit plus; ils mènent une vie timide, ne s'occupent que des besoins pressants, et perdent sans retour les qualités sociales, qui viennent de faire notre admiration. Поэтому-то въ древнихъ законахъ назначены были наказанія за разореніе жеревъ. Въ Русской Правдѣ Ярослава говорятся: «а кто украдетъ бобръ, 12 гривенъ продажи. Оже (а если) будетъ роскопана земля (разорена жерева): то по верьви (по цѣлой волости) искати татя». Въ литовскомъ статутѣ Жерева бобровъ именуется жеромо.
Переклад
У Радомисльському повіті є річка Жерева і село (див. Тетерівське). Слово Жерева означає давньою слов’янською мовою місце, де бобри, утворивши спільноту, спільною працею влаштовують свої житла з дивовижним своїм мистецтвом. Про ці місця в Бюффона сказано так: Il y a des lieux, qu'ils habitent de préférence, ou l'on a vu, qu'après plusieurs destructions de leur travaux, ils venaient tous les étés pour les réedifier, jusqu'à ce qu'enfin, fatigues de cette persecution, et affaiblis par la perte de plusieurs d'entre eux, ils ont pris le parti de changer de demeure (жеревы) et de se retirer au loin, dans les solitudes les plus profondes. Le petit nombre de ceux, qui ont echappé à la mort, ou à la captivité, se disperse; ils deviennent fuyards. Leur génie, flétri par la crainte, ne s'épanouit plus; ils mènent une vie timide, ne s'occupent que des besoins pressants, et perdent sans retour les qualités sociales, qui viennent de faire notre admiration. [Є місця, де вони найохочіше живуть; там бачили, що після кількох руйнувань їхніх споруд вони приходили щоліта, щоб їх відбудувати, аж поки нарешті, втомлені цим переслідуванням і ослаблені втратою багатьох зі своїх, вони вирішили змінити оселю (жереви) й піти далеко, у найглухіші пустелі. Нечисленні ті, що уникли смерті чи неволі, розсіюються; вони стають утікачами. Їхній хист, пригнічений страхом, більше не розквітає; вони ведуть боязке життя, дбають лише про нагальні потреби й безповоротно втрачають суспільні якості, які щойно викликали наше захоплення.] Тому-то в давніх законах було призначено покарання за руйнування жерев. У Руській Правді Ярослава сказано: «а кто украдетъ бобръ, 12 гривенъ продажи. Оже (а если) будетъ роскопана земля (разорена жерева): то по верьви (по цѣлой волости) искати татя» [а хто вкраде бобра — 12 гривень продажі (штрафу). Якщо ж буде розкопана земля (зруйновано жереву), то шукати злодія по верві (по всій волості)]. У литовському статуті жерева бобрів називається жеромо.
Оригінал
Сидоровичская Рудня, въ 3-хъ верстахъ отъ Сидоровичъ на югъ, при рѣчкѣ Жеревѣ. Жителей обоего пола 119; земли 2090 десятинъ. Принадлежитъ наслѣдникамъ капитана Полидора Федоровича Медведскаго.
Переклад
Сидоровицька Рудня, за 3 версти від Сидоровичів на південь, на річці Жереві. Жителів обох статей 119; землі 2090 десятин. Належить спадкоємцям капітана Полідора Федоровича Медведського.
Оригінал
Олизаровка и Красиловка деревни отдѣляющіеся одна отъ другой только улицею; лежатъ при рѣчкѣ Жеревѣ въ 20-ти верстахъ отъ Волчкова. Жителей обоего пола 396; земли 2968 десятинъ. Половина деревни принадлежала Карлу Жміевскому, а другая его сестрѣ Елисаветѣ Алоизовнѣ Скоморовской.
Переклад
Олізаровка і Красиловка — села, які відокремлює одне від одного лише вулиця; лежать на річці Жереві за 20 верст від Вовчкова. Жителів обох статей 396; землі 2968 десятин. Половина села належала Карлові Жмієвському, а друга — його сестрі Єлисаветі Алоїзівні Скоморовській.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 22 версти ≈ 23,5 км; 070 десятин ≈ 76,5 га; 2 версти ≈ 2,1 км; 68 десятин ≈ 74,3 га; 4 версти ≈ 4,3 км. Перерахунок наш.
Назва. «Волчковъ» — Вовчків.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Радомисльський повіт, «СЕЛЕНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ РАЗНЫМЪ ПОМѢЩИКАМЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 160–162. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/vovchkiv/