Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ВОДЯНИКИ, село въ 5-ти верстахъ отъ м. Рыжановки, при безьименномъ ручьѣ, который за селомъ Неморожемъ, въ 10-ти верстахъ, впадаетъ въ рѣку Тикичъ Близъ села проходитъ съ сѣверо-востока на юго-западъ возвышенность, дающая начало ручьямъ и источникамъ, орошающимъ эту часть уѣзда. Обиліе водъ, особенно въ прежніе времена, когда лѣса небыли истощены, и когда каждый житель имѣлъ право дѣлать запруды и мельницы на владѣемой имъ землѣ, дало наименованіе селу. Примѣтно, что Водяники прежде были населены гораздо больше. Село окружено окопомъ, за которымъ, по преданію, жители защищались отъ Татаръ и Поляковъ. Сверхъ земляныхъ укрѣпленій жителямъ доставляли защиту водные бассейны, нынѣ уже изсякшіе. Такъ какъ село находится на южномъ склонѣ возвышенности: то это мѣстоположеніе, пересѣкаемое оврагами, благопріятствуетъ садоводству, здѣсь вполнѣ процвѣтающему. Жителей обоего пола: православныхъ 1562, римскихъ католиковъ 20; но въ 1741 году въ Водяникахъ считалось только 24 двора. Въ прошломъ вѣкѣ Водяники принадлежали къ Лысянскому старотству, а потомъ Казиміру Росцишевскому и его сыну, продавшему село Грудзинскому, отъ котораго пріобрѣтено покупкою настоящими владѣльцами. Вотъ списокъ ихъ:
Переклад
ВОДЯНИКИ, село за 5 верст від містечка Рижанівки, над безіменним струмком, який за селом Неморожем, за 10 верст, впадає в річку Тікич. Поблизу села з північного сходу на південний захід тягнеться підвищення, що дає початок струмкам і джерелам, які зрошують цю частину повіту. Назву селу дав достаток вод, особливо в давніші часи, коли ліси ще не були виснажені і коли кожен житель мав право робити загати й млини на землі, якою володів. Помітно, що колись Водяники були значно людніші. Село оточене окопом, за яким, за переказом, жителі оборонялися від татар і поляків. Крім земляних укріплень, захист жителям давали водойми, нині вже пересохлі. Оскільки село лежить на південному схилі підвищення, таке розташування, перетяте ярами, сприяє садівництву, яке тут справді процвітає. Жителів обох статей: православних 1562, римських католиків 20; а 1741 року у Водяниках налічувалося лише 24 двори. У минулому столітті Водяники належали до лисянського староства, а потім — Казимирові Росцишевському та його синові, який продав село Грудзинському, а в того його купили теперішні власники. Ось їхній список:
Оригінал
| р. д. м. п. | земли. | |
| а) Княгиня Гонората Любомірская (см. м. Иванька Уманск. уѣзда) | 500 | У всѣхъ земли 3610 дес. |
| б) Іосифъ Понятовскій | 39 | |
| в) Дмитрій Ганкевичъ | 40 | |
| г) ...... Глинскій | 32 | |
| д) Антонъ Горскій | 15 | |
| е) Антонъ Олеховичъ | 13 | |
| к) Анна Кузьминская | 10 | |
| з) Ротмистрша Прохорова (см. Будища) | 14 | |
| и) Приходская церковь | — | 36 десят. |
| і) Вѣдомству государственныхъ имуществъ. | —10—21— |
Переклад
| р. д. ч. с. [ревізьких душ чоловічої статі] | землі. | |
| а) Княгиня Гонората Любомирська (див. містечко Іванька Уманського повіту) | 500 | У всіх землі 3610 дес. |
| б) Іосиф Понятовський | 39 | |
| в) Дмитро Ганкевич | 40 | |
| г) ...... Глинський | 32 | |
| д) Антон Горський | 15 | |
| е) Антон Олехович | 13 | |
| к) Анна Кузьминська | 10 | |
| з) Ротмістриха Прохорова (див. Будище) | 14 | |
| и) Парафіяльна церква | — | 36 десят. |
| і) Відомству державних маєтностей. | —10—21— |
Оригінал
По разсказамъ жителей въ давнее время въ Водяникахъ было 3 церкви: Николаевская и Михайловская внутри окоповъ и Вознесенская за валомъ и за предѣлами нынѣшняго селенія стоявшая. Михайловская по преданію, сожжена Татарами, завальная разобрана, по уменьшившемуся народонаселенію; осталась доселѣ только Николаевская, построенная 1737 года на мѣсто давнѣйшей, какъ значится въ визитѣ Корсунскаго деканата за 1741 годъ. По штатамъ состоитъ въ 5-мъ классѣ. Въ ней замѣчателенъ чудотворный образъ Божія Матери, о коемъ не сохранилось никакихъ преданій.
Переклад
За розповідями жителів, у давнину у Водяниках було 3 церкви: Миколаївська й Михайлівська всередині окопів і Вознесенська, що стояла за валом, поза межами нинішнього селища. Михайлівську, за переказом, спалили татари, завальну розібрали, бо людність зменшилася; досі залишилася тільки Миколаївська, збудована 1737 року на місці давнішої, як зазначено у візиті корсунського деканату за 1741 рік. За штатами належить до 5-го класу. У ній вартий уваги чудотворний образ Божої Матері, про який не збереглося жодних переказів.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км. У статті: 5 верст ≈ 5,3 км; 10 верст ≈ 10,7 км. Перерахунок наш.
Назва. «Водяники» — Водяники.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Державні маєтності». Казенні села, що підлягали управлінню державних маєтностей, а не поміщикові.
«Деканат». Церковна округа з кількох парафій на чолі з деканом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Звенигородський повіт, «Имѣнія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 405–406. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/vodianyky/