Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
КОБЕЛЯКИ, село въ 2-хъ верстахъ отъ Рыжановки на западъ, при Макшиболотѣ. Три ручья, называемыхъ Макшиболотомъ, начинаясь недалеко одинъ отъ другаго, текутъ на югъ паралельно и соединясь ниже Соколовой съ четвертымъ, отъ юго-востока текущимъ, впадаютъ однимъ рукавомъ, ниже села Веселаго Кута въ горный Тикичъ. Село Кобеляки расположено при вершинахъ средняго Макшиболота. Жители утверждаютъ, что село ихъ существовало до руинъ, имѣло границы обширнѣе нынѣшнихъ, простираясь къ сѣверу до полей, гдѣ и нынѣ выпахиваются камни, кирпичи и уголья, а на югъ до лѣса Полонистаго, гдѣ видны остатки погребовъ и подземелій и гдѣ жители, скрывавшіеся отъ враговъ, забраты были въ плѣнъ, почему и лѣсъ назвали полонистымъ. Въ настоящее время жителей въ селѣ 950; земли въ имѣніи числится 1837 десятинъ. Село отъ одного изъ князей Яблуновскихъ продано помѣщицѣ Жилинской, у коей куплено въ 1802 году Яковомъ Кршечковскимъ, у сына коего Игнатія въ 1848 году пріобрѣлъ тоже покупкою нынѣшній помѣщикъ Адамъ Матвѣевичъ Селярентковскій.
Переклад
КОБИЛЯКИ, село за 2 версти на захід від Рижанівки, над Макшиболотом. Три струмки, які називають Макшиболотом, починаються неподалік один від одного, течуть паралельно на південь і, з’єднавшись нижче Соколової з четвертим, що тече з південного сходу, впадають одним рукавом нижче села Веселого Кута в Гірський Тікич. Село Кобиляки розташоване біля верхів’їв середнього Макшиболота. Жителі твердять, що їхнє село існувало ще до руїн і мало ширші, ніж нині, межі: на північ сягало до полів, де й тепер виорюють каміння, цеглу й вугілля, а на південь — до лісу Полонистого, де видно залишки льохів і підземель і де жителів, які переховувалися від ворогів, забрали в полон, через що й ліс назвали Полонистим. Нині в селі 950 жителів; землі в маєтку налічується 1837 десятин. Один із князів Яблуновських продав село поміщиці Жилинській, у якої 1802 року його купив Яків Кршечковський, а в його сина Ігнатія 1848 року так само купівлею придбав нинішній поміщик Адам Матвійович Селярентковський.
Оригінал
Въ давнее время, до руинъ, церковь стояла на другомъ мѣстѣ въ восточной части нынѣшняго села, гдѣ еще недавно стоялъ крестъ, и гдѣ теперъ въ дряхломъ состояніи стоитъ берестовое дерево. На этомъ мѣстѣ жители, копая погреба, находили гробы покойниковъ, въ такомъ состояніи тлѣнія, что надобно назначить много сотъ лѣтъ ихъ погребенію. По преданію эта давняя церковь сожжена вмѣстѣ съ селомъ во время руинъ. Нынѣшняя церковь, во имя Рождества пресвятыя Богородицы, деревяная, трехкупольная, причислена къ 5-му классу; земли имѣетъ 36 десятинъ; построена въ прошломъ вѣкѣ, но неизвѣстно въ какомъ именно году. Около 1800 года поднята на новый фундаментъ, а въ 1844 году другой разъ съ полною перестройкою.
Переклад
У давнину, до руїн, церква стояла на іншому місці, у східній частині нинішнього села, де ще недавно стояв хрест і де тепер стоїть старезне берестове дерево. На цьому місці жителі, копаючи льохи, знаходили труни з небіжчиками в такому стані тління, що їхнє поховання доводиться відносити до часу за багато сотень років тому. За переказом, цю давню церкву спалено разом із селом під час руїн. Нинішня церква, на честь Різдва Пресвятої Богородиці, дерев’яна, трикупольна, віднесена до 5-го класу; землі має 36 десятин; збудована в минулому столітті, але невідомо, якого саме року. Близько 1800 року її піднято на новий фундамент, а 1844 року — вдруге, з повною перебудовою.
Оригінал
Въ приходѣ ея состоитъ деревня Павловка, расположенная при среднемъ Макшиболотѣ, ниже Кобылякъ на 4 версты. Жителей въ ней обоего пола: православныхъ 273 и римскихъ католиковъ 3; земли 400 десятинъ. Деревня эта образовалась въ прошломъ столѣтіи изъ Кобеляцкихъ хуторовъ. Въ 1832 году отъ Кршечковскаго ее пріобрѣли покупкою три братья: Матѳей, Иванъ и Каэтанъ Боровскіе. Нынѣ деревня принадлежитъ невѣсткѣ перваго Ернестинѣ Боровской. Въ 1839 году, на деревенскомъ православномъ кладбищѣ Каэтанъ Боровскій построилъ каменную церковь; но наслѣдники его пожелали обратить ее въ латинскую, а для православныхъ христіанъ, въ замѣнъ этой церкви, хотятъ выстроить на другомъ мѣстѣ деревяную часовню, во имя Покрова пресвятыя Богородицы и въ 1839 году заложили ее; но будетъ ли она кончена, неизвѣстно.
Переклад
До її парафії належить село Павлівка, розташоване на середньому Макшиболоті, за 4 версти нижче Кобиляк. Жителів у ньому обох статей: православних 273 і римських католиків 3; землі 400 десятин. Це село утворилося в минулому столітті з кобиляцьких хуторів. 1832 року його купили в Кршечковського троє братів: Матвій, Іван і Каетан Боровські. Нині село належить невістці першого з них — Ернестині Боровській. 1839 року на сільському православному кладовищі Каетан Боровський збудував муровану церкву; але його спадкоємці забажали перетворити її на латинську, а для православних християн замість цієї церкви хочуть збудувати на іншому місці дерев’яну каплицю на честь Покрови Пресвятої Богородиці і 1839 року заклали її; але чи буде її завершено, невідомо.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 2 версти ≈ 2,1 км; 1837 десятин ≈ 2007 га; 36 десятин ≈ 39,3 га; 4 версти ≈ 4,3 км; 400 десятин ≈ 437 га. Перерахунок наш.
Назва. «Кобеляки» — Кобиляки. Тепер — село Кобиляки Водяницької громади Звенигородського району Черкаської області.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Звенигородський повіт, «Имѣнія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 404–405. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/kobyliaky/