Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
МЕЗИНОВКА, село въ 7-ми верстахъ отъ Звенигородки и въ 3-хъ отъ села Водяникъ, при ручьѣ Неморожѣ. Въ началѣ прошлаго вѣка, на мѣстѣ села были хутора, принадлежавшіе мѣщанамъ города Звенигородки, у которыхъ еще и нынѣ сохраняются письменные документы на владѣніе. Но при раздѣлѣ всѣхъ казенныхъ имуществъ, между польскими вельможами, Мезиновка вошли въ черту владѣній гетмана Ксаверія Браницкаго. Гетманъ подарилъ Мезиновку съ ея владѣльцами, обращенными въ крѣпостныхъ крестьянъ, служившему при немъ Немиричу, а этотъ продалъ Сѣраковскому. Сѣраковскій половину села продалъ Николаю Росновскому, а другую Игнатію Антоновичу Ячевскому. Дѣти Росновскаго Адамъ и Вильгельмъ въ 1854 году продали свою часть Доминику Симонолевичу. Земли въ части Симонолевича состоитъ 637, а Ячевскаго 655 десятинъ. Селеніе расположено между горами. Къ границамъ Водяницкимъ на поляхъ находится мѣсто окруженное рвами и валами. Жители неизвѣстно почему называютъ его замчищемъ Жигмонта. Здѣсь же примѣтны въ разбросанныхъ кирпичахъ слѣды какого-то кирпичнаго зданія. Жителей обоего пола: православныхъ 677, римскихъ католиковъ 12, евреевъ 20.
Переклад
МИЗИНІВКА, село за 7 верст від Звенигородки і за 3 — від села Водяник, над струмком Неморожею. На початку минулого століття на місці села були хутори, що належали міщанам міста Звенигородки, у яких і досі зберігаються письмові документи на володіння. Але під час поділу всіх казенних маєтностей між польськими вельможами Мизинівка ввійшла до меж володінь гетьмана Ксаверія Браницького. Гетьман подарував Мизинівку разом з її власниками, оберненими на кріпосних селян, Немиричу, який служив при ньому, а той продав її Сераковському. Сераковський продав половину села Миколі Росновському, а другу — Ігнатію Антоновичу Ячевському. Діти Росновського Адам і Вільгельм 1854 року продали свою частину Домінікові Симонолевичу. Землі в частині Симонолевича 637, а в частині Ячевського — 655 десятин. Село розташоване між горами. У бік водяницьких меж, на полях, є місце, оточене ровами й валами. Жителі невідомо чому називають його замчищем Жигмонта. Тут же в розкиданій цеглі помітні сліди якоїсь цегляної будівлі. Жителів обох статей: православних 677, римських католиків 12, євреїв 20.
Оригінал
Церковь во имя великомученика Георгія, деревяная, построенная въ 1785 году на мѣсто древнѣйшей каплицы, стоявшей тамъ, гдѣ нынѣ садъ крестьянина Почтаря, и считавшейся филіею Воданицкой церкви. По штатамъ состоитъ въ 7-мъ классѣ; земли имѣетъ 37 десятинъ.
Переклад
Церква на честь великомученика Георгія, дерев’яна, збудована 1785 року на місці давнішої каплиці, яка стояла там, де нині сад селянина Почтаря, і вважалася філією водяницької церкви. За штатами належить до 7-го класу; землі має 37 десятин.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 7 верст ≈ 7,5 км; 655 десятин ≈ 716 га; 37 десятин ≈ 40,4 га. Перерахунок наш.
Назва. «Мезиновка» — Мизинівка.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Звенигородський повіт, «Имѣнія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Сторінки
- 406 · скан 406
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 406. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/myzynivka/