Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ПРИЦКИ ВЕЛИКІЕ, село при ручьѣ впадающемъ въ Ржищевѣ въ Днѣпръ. Въ началѣ прошлаго вѣка состояло въ Кагарлыцкомъ старотствѣ. Съ 1743 года уже было вотчиннымъ владѣніемъ Юрія Головинскаго, мечника Черняховскаго, 1792 года Игнатія Головинскаго, стольника Пржемысльскаго, внуку коего Зиновію Захарьевичу и теперь принадлежитъ, за исключеніемъ 762 десятинъ, которыя крестьяне, по силѣ выкупной сдѣлки 1863 года, купили за 37,638 рублей. Владѣлецъ имѣетъ свою резиденцію въ Стеблевѣ. Въ 1741 году въ Прицкахъ было 100 дворовъ; въ 1792—141, да въ приселкѣ Буртахъ 32. Жителей обоего пола въ обѣихъ мѣстностяхъ въ послѣднемъ году считалось 1260; значитъ на одни Прицки приходилось 1027 душъ обоего пола. Нынѣ здѣсь населенія православнаго 819, римско-католическаго 15, еврейскаго 10.
Переклад
ВЕЛИКІ ПРІЦЬКИ, село на струмку, що впадає в Дніпро в Ржищеві. На початку минулого [XVIII] століття належало до Кагарлицького староства. З 1743 року вже було вотчинним володінням Юрія Головинського, черняховського мечника, 1792 року — Ігнатія Головинського, перемишльського стольника, онукові якого Зиновію Захаровичу належить і тепер, за винятком 762 десятин, які селяни на підставі викупної угоди 1863 року купили за 37 638 рублів. Власник має свою резиденцію в Стеблеві. 1741 року в Пріцьках було 100 дворів; 1792 року — 141, та ще в присілку Буртах 32. Жителів обох статей в обох місцевостях останнього з цих років налічувалося 1260; отже, на самі Пріцьки припадало 1027 душ обох статей. Нині тут православного населення 819, римо-католицького 15, єврейського 10.
Оригінал
Когда первоначально основана здѣсь церковь—неизвѣстно было еще въ прошломъ вѣкѣ. Въ визитахъ 1746 и 1782 годовъ говорится, что въ 1721 году существовала церковь подъ титуломъ Зачатія Св. Анны, съ придѣломъ Св. Николая; что эта церковь изъ сосноваго дерева съ 3-мя куполами, красиво въ высоту поднимающимися, стояла на горѣ, среди жилищъ и что она сгорѣла въ 1785 году. Настоящая церковь во имя Симеона Богопріимца, деревяная, построена въ 1854 году. По штатамъ причислена къ 3-му классу; земли имѣетъ 36 десятинъ. Приходъ ея составляютъ слѣдующія деревни:
Переклад
Коли спочатку було засновано тут церкву, не знали вже в минулому столітті. У візитах 1746 і 1782 років сказано, що 1721 року існувала церква під титулом Зачаття св. Анни, з бічним вівтарем св. Миколая; що ця церква із соснового дерева, з 3 банями, які гарно здіймалися ввись, стояла на горі серед осель і що вона згоріла 1785 року. Теперішню церкву на честь Симеона Богоприїмця, дерев’яну, збудовано 1854 року. За штатами зарахована до 3-го класу; землі має 36 десятин. Її парафію становлять такі села:
Оригінал
Бурты или Лычанка, при ручьѣ Сухомъ-Кагарлыкѣ, въ 8-ми верстахъ отъ Прицекъ. Жителей обоего пола 600, земли 1331 десятина, принадлежитъ помѣщику Ивану Осиповичу Ногѣ, по покупкѣ въ 1840 году; но по силѣ выкупнаго договора въ 1862 году состоявшагося, общество крестьянъ выкупило, при содѣйствіи правительства, 615 десятинъ. за 30,206 руб. 52 коп.
Переклад
Бурти, або Личанка, на струмку Сухому Кагарлику, за 8 верст від Пріцьок. Жителів обох статей 600, землі 1331 десятина; власник — поміщик Іван Осипович Нога, який купив її 1840 року; але за викупним договором, укладеним 1862 року, селянська громада за сприяння уряду викупила 615 десятин за 30 206 руб. 52 коп.
Оригінал
Краснополка, выше по томуже ручью и ближе къ Прицкамъ, отъ которыхъ отстоитъ только въ 5-ти верстахъ. Части этой деревни носятъ названія: Цезаровки, Воли, Монтрезоровки, Гадомки и Забары. Жителей обоего пола 1049 (въ Краснопольѣ 304, Волѣ 543, Забарѣ 202). Деревня принадлежитъ четыремъ помѣщикамъ: Квирину Николаевичу Бѣлецкому (лат. испов.) съ 148 рев. душъ муж. пола и 577 десятинами земли, по покупкѣ въ 1829 году отъ Александра Головинскаго; другая Василію Немченку, съ 83 рев. душъ и 318 десятинъ земли; третяя Ипполиту Ивановичу Подгорскому, 255 рев. душъ и 1106 десятинъ земли, по покупкѣ въ 1853 году отъ Антона Сущанскаго-Проскуры; и четвертая помѣщику села Грушева Проскурѣ-Сущанскому. Въ третьей части, крестьяне, по выкупному договору 1863 года пріобрѣли въ собственность 431 десятину за 25,432 рубля.
Переклад
Краснополка, вище по тому самому струмку й ближче до Пріцьок, від яких лежить лише за 5 верст. Частини цього села мають назви: Цезаровка, Воля, Монтрезоровка, Гадомка і Забара. Жителів обох статей 1049 (у Краснопіллі 304, у Волі 543, у Забарі 202). Село належить чотирьом поміщикам: [одна частина] — Квіринові Миколайовичу Білецькому (латинського віросповідання), зі 148 ревізькими душами чоловічої статі і 577 десятинами землі, куплена 1829 року в Олександра Головинського; друга — Василію Немченку, з 83 ревізькими душами і 318 десятинами землі; третя — Іполитові Івановичу Подгорському, 255 ревізьких душ і 1106 десятин землі, куплена 1853 року в Антона Сущанського-Проскури; і четверта — поміщикові села Грушева Проскурі-Сущанському. У третій частині селяни за викупним договором 1863 року набули у власність 431 десятину за 25 432 рублі.
Оригінал
Кузьминцы, при рѣчкѣ Легличѣ, въ 2-хъ верстахъ отъ Прицекъ къ сѣверу, и въ такомъ же разстояніи отъ м. Ржищева. Жителей обоего пола 403, а въ 1741 году считалось 40 дворовъ; земли 1100 десятинъ, изъ коей 412 десятинъ, въ пользованіи крестьянъ. Принадлежитъ Игнатію Осиповичу Конопацкому.
Переклад
Кузьминці, на річці Легличі, за 2 версти на північ від Пріцьок і на такій самій відстані від містечка Ржищева. Жителів обох статей 403, а 1741 року налічувалося 40 дворів; землі 1100 десятин, з якої 412 десятин — у користуванні селян. Належить Ігнатію Осиповичу Конопацькому.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 762 десятини ≈ 832 га; 36 десятин ≈ 39,3 га; 8 верст ≈ 8,5 км; 1331 десятина ≈ 1454 га; 615 десятин ≈ 672 га. Перерахунок наш.
Назва. «Прицки Великіе» — Великі Пріцьки. Тепер — село Великі Пріцьки (до 2017 р. — Великі Прицьки) Ржищівської громади Обухівського району Київської області.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Вотчинне» маєток. Маєток у повній спадковій власності поміщика.
«Придел». Бічний вівтар у храмі з окремим посвяченням; перекладаємо «бічний вівтар».
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Канівський повіт, «Селенія принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 584–585. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/velyki-pritsky/