Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ДЕМОВЩИНА, село на самой границѣ Кіевскаго уѣзда. Село это принадлежало къ Кагарлыцкому старотству; но къ концу прошлаго вѣка (съ 1785 года) Игнатію Головинскому, мечнику Смоленскому, 1792 года его сыну Александру и внуку Матвѣю. Большая часть этаго села и 981 десятина земли нынѣ принадлежитъ наслѣдникамъ Матвѣя Головинскаго, недавно (1855 г.) умершаго. Но значительная часть (⅓) выдѣлена родственнику ихъ Войшицкому, Адаму Александровичу, владѣльцу села Паникарчи. У Войшицкихъ разновременно куплено 54 рев. души муж. пола Софіею Цицуриною, супругою извѣстнаго доктора; а 31 ревизск. душъ Іосифомъ Кондрацкимъ. Послѣдняя часть заключающая 70 десятинъ земли, состоитъ нынѣ въ коллокаціонномъ владѣніи у наслѣдниковъ Юзефы Душинской. Земли въ Демовщинѣ за Гг. Войшицкимъ и Цицуриною совокупно считается 948 десятинъ. Въ 1792 году считалось въ Демовщинѣ дворовъ 101; въ деревняхъ составлявшихъ одинъ приходъ: Кузьминцахъ 49 и Краснопольѣ 12, а душъ обоего пола 1164. Теперь Кузьминцы и Краснополь причислены къ Прицкому приходу. Въ Демовщинѣ считается нынѣ обоего пола 1263 жителей.
Переклад
ДЕМІВЩИНА, село на самій межі Київського повіту. Це село належало до Кагарлицького староства; але наприкінці минулого [XVIII] століття (з 1785 року) — Ігнатію Головинському, смоленському мечникові, 1792 року — його синові Олександрові й онукові Матвію. Більша частина цього села й 981 десятина землі нині належить спадкоємцям Матвія Головинського, який нещодавно (1855 р.) помер. Але значну частину (⅓) виділено їхньому родичеві Войшицькому, Адамові Олександровичу, власникові села Панікарчі. У Войшицьких у різний час купили 54 ревізькі душі чоловічої статі Софія Цицуріна, дружина відомого лікаря, а 31 ревізьку душу — Йосиф Кондрацький. Ця остання частина, що охоплює 70 десятин землі, перебуває нині в колокаційному володінні спадкоємців Юзефи Душинської. Землі в Демівщині за паном Войшицьким і пані Цицуріною разом налічується 948 десятин. 1792 року в Демівщині налічувалося 101 двір; у селах, що становили [з нею] одну парафію: у Кузьминцях 49 і в Краснопіллі 12, а душ обох статей 1164. Тепер Кузьминці й Краснопіль приписано до пріцьківської парафії. У Демівщині нині налічується 1263 жителі обох статей.
Оригінал
Церковь во имя пророка Иліи основана «de nova radice» 1782 года, а освящена 8-го декабря 1785 года. Она изъ сосноваго дерева съ однимъ куполомъ не ошелевана, на краю села отъ поля. Въ 1840 году она перестроена и поднята на каменный фундаментъ. По штатамъ причислена къ 5-му классу; земли имѣетъ 48 десятинъ.
Переклад
Церкву на честь пророка Іллі засновано «de nova radice» [від нового кореня, тобто заново] 1782 року, а освячено 8 грудня 1785 року. Вона із соснового дерева, з однією банею, не обшита шалівкою, стоїть на краю села з боку поля. 1840 року її перебудовано й піднято на кам’яний фундамент. За штатами зарахована до 5-го класу; землі має 48 десятин.
Примітки до перекладу
Міри. Десятина — близько 1,09 га. У статті: 981 десятина ≈ 1072 га; 70 десятин ≈ 76,5 га; 948 десятин ≈ 1036 га; 48 десятин ≈ 52,4 га. Перерахунок наш.
Назва. «Демовщина» — Демівщина.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Канівський повіт, «Селенія принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 583–584. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/demivshchyna/