Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ВЧЕРАЙШЕ, мѣстечко при ручьѣ Полстолѣ или Верховенкѣ, въ Раставицу впадающемъ, въ 5-ти верстахъ западнѣе Спичинецъ. Жителей обоего пола: православныхъ 1568, раскольниковъ 4, римскихъ католиковъ 46, евреевъ 828. Земли числится въ имѣніи 3500 десятинъ, а по вѣдомостямъ казенной палаты 2999. О названіи мѣстечка жители разсказываютъ слѣдующее: Въ этомъ мѣстѣ окрестные поселяне или козаки отмстили полякамъ, взявши приступомъ замокъ и вырѣзавши до души польскій гарнизонъ за «Вчерайшее», то есть наканунѣ происходившее событіе въ мѣстности, называемой Ягнятиномъ, гдѣ поляки вырѣзали козаковъ, какъ «ягнятъ». Указываютъ на берегу ручья ворота въ древнемъ замкѣ, чрезъ которыя по указанію старухи, козаки ворвались въ замокъ. Остатки этаго замка, видимые въ настоящее время, состоятъ изъ землянаго вала со рвомъ окружающаго пространство въ 100 саженей длины и ширины съ могилами или насыпями, вмѣсто башень. Какъ изъ этаго разсказа, такъ и изъ обзора мѣстности очевидно, что мѣстечко Вчерайше очень давнее, что оно, судя по оставшимся признакамъ заселенія, занимало пространство покрайней мѣрѣ втрое большее противъ нынѣшняго. Оставшіеся признаки древняго поселенія суть: 1) Монастырище или мѣсто гдѣ былъ монастырь близъ оврага, называемаго Кулишевскимъ. 2) Древніе каменные кресты остававшіеся на древнемъ кладбищѣ далеко за чертою мѣстечка. Кресты эти собраны и положены въ фундаментъ при построеніи нынѣшней приходской церкви. 3) За нынѣшнимъ еврейскимъ кладбищемъ на полѣ выпахиваются кирпичи и камни—остатки какихъ-то зданій. 4) Замчище съ 120 могилами, въ коихъ находимы были человѣческія кости.
Переклад
ВЧОРАЙШЕ, містечко на струмку Полстолі, або Верховенці, що впадає в Роставицю, за 5 верст на захід від Спичинців. Жителів обох статей: православних 1568, розкольників 4, римо-католиків 46, євреїв 828. Землі в маєтку налічується 3500 десятин, а за відомостями казенної палати — 2999. Про назву містечка жителі розповідають таке: на цьому місці навколишні селяни, або козаки, помстилися полякам — узяли приступом замок і вирізали до ноги польську залогу за «вчорашнє», тобто за подію, що сталася напередодні в місцевості, яка зветься Ягнятином, де поляки вирізали козаків, як «ягнят». На березі струмка показують ворота в давньому замку, через які, за вказівкою старої жінки, козаки вдерлися в замок. Рештки цього замку, які видно нині, — це земляний вал із ровом, що оточує простір завдовжки й завширшки 100 сажнів, із могилами, або насипами, замість веж. І з цієї розповіді, і з огляду місцевості очевидно, що містечко Вчорайше дуже давнє і що воно, судячи з ознак заселення, які збереглися, займало простір щонайменше втричі більший, ніж нинішній. Ознаки давнього поселення, що збереглися, такі: 1) Монастирище, або місце, де був монастир, біля яру, що зветься Кулишевським. 2) Давні кам’яні хрести, що лишалися на давньому кладовищі далеко за межею містечка. Ці хрести зібрали й поклали у фундамент, коли будували нинішню парафіяльну церкву. 3) За нинішнім єврейським кладовищем у полі виорюють цеглу й каміння — рештки якихось будівель. 4) Замчище зі 120 могилами, в яких знаходили людські кості.
Оригінал
Съ начала прошлаго вѣка Вчерайше съ наименованіемъ села принадлежало къ обширнымъ имѣніямъ князей Любомірскихъ и считалось въ Ружинскомъ ключѣ. Отъ Станислава Любомірскаго около 1770 года Вчерайше куплено Ильницкимъ, продавшимъ это селеніе въ 1794 году Каспру Ивановскому. Ивановскій исходатайствовалъ Вчерайшему у правительства права мѣстечка въ 1818 году и съ этаго времени стали селиться здѣсь Евреи. Каспру наслѣдовалъ сынъ Діонисій, коего дочь Діонисія—супруга Дарія Понятовскаго—нынѣшняя помѣщица. Мѣстечко примѣчательно въ уѣздѣ образцовымъ хозяйственнымъ устройствомъ и плодородіемъ полей. Дороги и улицы обсажены тройными рядами тополей. На поляхъ кромѣ озимой пшеницы, обильно родится рожь, овесъ и значительное количество ячменя, для обращенія котораго въ пиво имѣется очень хорошій пивоваренный заводъ, арендуемый Евреями (изъ одной четверти ячменя выходитъ отъ 10 до 16 ведеръ пива). Въ мѣстечкѣ учреждена больница на 72 кровати, въ которую принимаются только Евреи.
Переклад
Від початку минулого століття Вчорайше, яке тоді називалося селом, належало до великих маєтків князів Любомирських і зараховувалося до ружинського ключа. Близько 1770 року Вчорайше купив у Станіслава Любомирського Ільницький, який 1794 року продав це поселення Касперові Івановському. Івановський 1818 року виклопотав для Вчорайшого в уряду права містечка, і відтоді тут почали селитися євреї. Спадкоємцем Каспера став син Діонісій, чия донька Діонісія — дружина Дарія Понятовського — нинішня поміщиця. Містечко вирізняється в повіті зразковим господарським устроєм і родючістю полів. Дороги й вулиці обсаджені потрійними рядами тополь. На полях, крім озимої пшениці, рясно родять жито, овес і чимало ячменю, для переробки якого на пиво є дуже добра броварня, яку орендують євреї (з однієї чверті ячменю виходить від 10 до 16 відер пива). У містечку засновано лікарню на 72 ліжка, до якої приймають тільки євреїв.
Оригінал
Приходская церковь во имя Архистратига Михаила, деревяная, 5-го класса, съ уменьшеннымъ окладомъ для причта; земли имѣетъ съ хуторомъ 71 десятину. Построена прихожанами въ 1772 году на мѣсто прежней обветшавшей, о коей въ визитахъ 1741 и 1746 года между прочимъ говорится, что она «съ тремя верхами или куполами, покрытыми гонтою, построена 1727 года»; прихожанъ имѣла 85 дворовъ въ селѣ Вчерайшемъ и 10 въ Чернорудкѣ.
Переклад
Парафіяльна церква на честь Архистратига Михаїла, дерев’яна, 5-го класу, зі зменшеним окладом для причту; землі має разом із хутором 71 десятину. Збудована парафіянами 1772 року на місці попередньої, що занепала; про ту церкву у візитах 1741 і 1746 року, між іншим, сказано, що вона «съ тремя верхами или куполами, покрытыми гонтою, построена 1727 года» [з трьома верхами, або банями, покритими гонтою, збудована 1727 року]; парафіян мала 85 дворів у селі Вчорайшому та 10 у Чернорудці.
Оригінал
Римскіе католики, не смотря на свою малочисленность имѣютъ каменный костелъ, считающійся приходскимъ. Замѣчательно, что на построеніе его дано правительствомъ разрѣшеніе только въ 1842 году, тогда какъ онъ и безъ разрѣшенія построенъ Каспромъ Ивановскимъ еще въ 1822 году. Подобное заднее разрѣшеніе у насъ довольно употребительно относительно латинскихъ каплицъ.
Переклад
Римо-католики, попри свою нечисленність, мають кам’яний костел, який вважається парафіяльним. Примітно, що дозвіл на його будівництво уряд дав лише 1842 року, тоді як Каспер Івановський збудував його й без дозволу ще 1822 року. Такий дозвіл заднім числом у нас досить поширений щодо латинських каплиць.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, сажень — близько 2,13 м, десятина — близько 1,09 га. У статті: 5 верст ≈ 5,3 км; 3500 десятин ≈ 3824 га; 100 сажнів ≈ 213 м; 71 десятина ≈ 77,6 га. Перерахунок наш.
Назва. «Вчерайше» — Вчорайше.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Сквирський повіт, «Ружинское имѣніе:»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 217–219. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/vchoraishe/