Текст і переклад

Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.

Оригінал

ТУЛИНЦЫ, село въ 10-ти верстахъ на югъ отъ Ходорова, среди овраговъ, по коимъ первые поселенцы этаго мѣста «тулились» (пріютились) въ землянкахъ. Нынѣ жителей въ немъ обоего пола 1057. Въ 1789 году было дворовъ 70, а жителей обоего пола 800. Тулинцы въ 1800 году подарены Понятовскимъ бывшему у него главноуправляющимъ имѣніями Ячевскому, который въ 1845 году продалъ Евстафію Янковскому.

Переклад

ТУЛИНЦІ, село за 10 верст на південь від Ходорова, серед ярів, у яких перші поселенці цього місця «тулились» (прихистилися) в землянках. Нині жителів у ньому обох статей 1057. 1789 року було 70 дворів, а жителів обох статей 800. 1800 року Понятовський подарував Тулинці Ячевському, своєму колишньому головному управителеві маєтків, а той 1845 року продав їх Євстафію Янковському.

Оригінал

О приходской церкви въ визитѣ Мошенскаго деканата за 1789 годъ такъ говорится: «когда выставлена первая церковь, никто не помнитъ; между тѣмъ старые люди, отъ которыхъ слыхали нынѣшніе, утверждали, что здѣсь и предъ руинами была какая-то церковь, и по руинахъ тоже была. Но объ нихъ нынѣшніе люди не вѣдаютъ. Только истину словъ ихъ свидѣтельствуетъ надпись, вырытая на камнѣ заложенія, найденномъ въ фундаментахъ теперешней церкви, когда ихъ копали. На камнѣ томъ выбитъ и титулъ Рождества Пресвятыя Богородицы». Онъ былъ показываемъ визитатору 1789 года. Жители признавали первою церковію ту, которую они, собравшись въ небольшомъ числѣ на новую осѣдлость, построили около 1740 года, по разрѣшенію, изъ Радомысля данному. Описаніе этой церкви находится въ визитѣ Каневскаго деканата за 1746 годъ. Но какъ эта церковь была не большая и не приличная (не кшталтна): то жители ея, разобравши ее въ 1779 году, заложили новую нынѣшнюю изъ дубоваго дерева, которая и освящена 7-го февраля 1784 года. При вышеописанной разобранной церкви, по показанію унитской визиты, первымъ священникомъ, по руинахъ, былъ Павелъ, посвященный въ Уневѣ; по немъ Крупа, посвященный Филиппомъ Володковичемъ. Послѣдній священникъ во время коліивщины отступилъ отъ уніи, за что старостою Каневскимъ Николаемъ Потоцкимъ удаленъ отъ прихода, по усмиреніи коліивщины. По штатамъ, нынѣ дѣйствующимъ, Тулинская церковь причислена къ 5-му классу; земли имѣетъ 38 д.

Переклад

Про парафіяльну церкву у візиті Мошенського деканату за 1789 рік сказано так: «коли поставлено першу церкву, ніхто не пам’ятає; проте старі люди, від яких чули нинішні, твердили, що тут і перед руїнами була якась церква, і після руїн теж була. Але про них нинішні люди не відають. Тільки правдивість їхніх слів засвідчує напис, вирізаний на закладному камені, знайденому у фундаментах теперішньої церкви, коли їх копали. На тому камені вибито й титул Різдва Пресвятої Богородиці». Цей камінь показували візитаторові 1789 року. Жителі вважали першою церквою ту, яку вони, зібравшись у невеликій кількості на нове поселення, збудували близько 1740 року з дозволу, даного з Радомишля. Опис цієї церкви міститься у візиті Канівського деканату за 1746 рік. Але оскільки ця церква була невелика й непристойна (не кшталтна), то жителі [її парафії], розібравши її 1779 року, заклали нову, нинішню, з дубового дерева, яку й освятили 7 лютого 1784 року. При вищеописаній розібраній церкві, за свідченням уніатської візити, першим священиком після руїн був Павло, висвячений в Уневі; після нього — Крупа, якого висвятив Филип Володкович. Цей останній священик під час Коліївщини відступив від унії, за що канівський староста Миколай Потоцький після придушення Коліївщини усунув його від парафії. За чинними нині штатами тулинську церкву зараховано до 5-го класу; землі має 38 д.

Примітки до перекладу

Міри. Верста — близько 1,07 км. У статті: 10 верст ≈ 10,7 км. Перерахунок наш.

Назва. «Тулинцы» — Тулинці.

«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.

«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.

Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.

«Деканат». Церковна округа з кількох парафій на чолі з деканом.

Про джерело

Книга
«Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
Розділ
Канівський повіт, «Селенія принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
Сторінки
587–588 · скан 587, скан 588
Ліцензія
Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.

Як цитувати

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 587–588. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/tulyntsi/