Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ЛИТВИНЕЦЪ, село въ 6-ти верстахъ отъ Канева, по дррогѣ въ село Потокъ. Жителей обоего пола 612. Въ 1741 году здѣсь было усадьбъ 30; въ 1789—56, а жителей обоего пола 446. Въ прошломъ вѣкѣ причислялось къ Каневскому старотству, впослѣдствіи вотчинному имѣнію князя Станислава Понятовскаго. При распродажѣ имѣній Понятовскаго село куплено Монастырскимъ, чрезъ нѣсколько лѣтъ перепродавшимъ Василію Лаврентьевичу Селецкому, а этотъ Аннѣ Пащенковой, отъ которой Евстафіемъ Янковскимъ оно куплено въ 1840 году.
Переклад
ЛИТВИНЕЦЬ, село за 6 верст від Канева, при дорозі в село Потік. Жителів обох статей 612. 1741 року тут було 30 садиб; 1789 року — 56, а жителів обох статей 446. У минулому столітті село належало до Канівського староства, згодом — до вотчинного маєтку князя Станіслава Понятовського. Під час розпродажу маєтків Понятовського село купив Монастирський, який за кілька років перепродав його Василеві Лаврентійовичу Селецькому, а той — Анні Пащенковій, у якої 1840 року його купив Євстафій Янковський.
Оригінал
Церковь Покровская, деревяная, 5-го класса; земли имѣетъ указную пропорцію; построена 1859 года. О предшествовавшей церкви читаемъ въ записи Каневскаго старосты Николая Потоцкаго, выданной 24 августа 1746 года въ Каневѣ слѣдующее: Миколай на Потоку, Бучачу, Городенце и Гологорах.... Віадомо чиніе кому о тем віед́ить належало бенд́іе, иж маіонц в сталей паміант̄и ласкаве створцы мего фаворы, a quo et per quem sunt omnia, умыслилем цокольвек de donis Ejus уд́ѣлит̄ь et offere; якож in gratiarum actionem Темуж несмертельному Богу, церкіевь ве вси моей Литвинцу novae erectionis выставит̄ь росказалем. При которой-то церкви, тераз и напотом бендонцы каплани, абы пр̄истойный доход мѣли, поля орнего........
Переклад
Церква Покровська, дерев’яна, 5-го класу; землі має указну пропорцію; збудована 1859 року. Про попередню церкву читаємо в записі канівського старости Миколая Потоцького, виданому 24 серпня 1746 року в Каневі, таке: Миколай на Потоку, Бучачу, Городенце и Гологорах.... Віадомо чиніе кому о тем віедить належало бендіе, иж маіонц в сталей паміанти ласкаве створцы мего фаворы, a quo et per quem sunt omnia, умыслилем цокольвек de donis Ejus удѣлить et offere; якож in gratiarum actionem Темуж несмертельному Богу, церкіевь ве вси моей Литвинцу novae erectionis выставить росказалем. При которой-то церкви, тераз и напотом бендонцы каплани, абы пристойный доход мѣли, поля орнего........ [Миколай на Потоці, Бучачі, Городенці й Гологорах… Оголошую тим, кому про це належатиме знати, що, маючи в сталій пам’яті ласкаві милості мого Творця, від якого і через якого все [існує], я задумав дещо з Його дарів уділити й принести; тож на подяку Тому ж безсмертному Богові я звелів поставити в моєму селі Литвинці церкву нового заснування. Щоб при цій церкві теперішні й майбутні священики мали пристойний дохід, орного поля…]
Оригінал
Къ ней причислена деревня Ковали, въ 2-хъ верстахъ лежащая, далѣе на западъ. Жителей обоего пола 563. Въ 1741 году въ Коваляхъ было только 10 дворовъ, а 1789—50, съ 400 жителей обоего пола. До 1800 г. Ковали причислялись къ Куриловскому имѣнію. Въ настоящее время деревня эта, съ 1308 десят. земли, принадлежитъ дѣйствительному статскому совѣтнику Михаилу Васильевичу Селецкому, по наслѣдству въ 1830 году отъ отца Василія Лаврентьевича; по выкупному же договору 1863 года крестьяне пріобрѣли 409 десятинъ земли за 20.620 руб.
Переклад
До неї приписано село Ковалі, що лежить за 2 версти далі на захід. Жителів обох статей 563. 1741 року в Ковалях було тільки 10 дворів, а 1789 року — 50, з 400 жителями обох статей. До 1800 р. Ковалі належали до курилівського маєтку. Нині це село з 1308 десят. землі належить дійсному статському радникові Михайлові Васильовичу Селецькому, який успадкував його 1830 року від батька Василя Лаврентійовича; за викупним же договором 1863 року селяни набули 409 десятин землі за 20 620 руб.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 6 верст ≈ 6,4 км; 2 версти ≈ 2,1 км; 409 десятин ≈ 447 га. Перерахунок наш.
Назва. «Литвинецъ» — Литвинець.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Вотчинне» маєток. Маєток у повній спадковій власності поміщика.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Канівський повіт, «Селенія принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 588–589. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/lytvynets/