Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ТОРЧИЦА, село расположено при рѣчкѣ Торчицѣ, которая начавшись въ горахъ Стрижавки и Сухаго-яра, проходитъ мимо селъ Василихи, Лихачихи и близъ мѣстечка Володарки впадаетъ въ Рось, имѣя теченія своего около 40-ка верстъ. Жителей обоего пола 1061; земли 2530 десятинъ. По мнѣнію нѣкоторыхъ село Торчица есть древній городъ Торческъ, столица Торковъ, часто упоминаемый въ лѣтописяхъ до татарскаго нашествія. И по преданію народному въ этомъ мѣстѣ находился нѣкогда городъ, остатки коего видны теперъ только въ 2-хъ валахъ надъ рѣчкою въ 100 саженей длины. Впрочемъ Торчица до самаго 1813 года называлась мѣстечкомъ. Послѣ руинъ, она принадлежала къ Володорскому имѣнію князей Вишневецкихъ. Около 1750 года владѣлъ уже Машкевичъ, потомъ Валевскій, а нынѣ принадлежитъ Цециліи Войцѣховнѣ, графинѣ Понинской (латин. испов. Ей принадлежитъ также деревня Степокъ. Живетъ Ровенскаго уѣзда въ м. Любарѣ, гдѣ имѣетъ большое имѣніе).
Переклад
ТОРЧИЦЯ, село, розташоване над річкою Торчицею, яка, почавшись у горах Стрижавки й Сухого Яру, тече повз села Василиху, Лихачиху і біля містечка Володарки впадає в Рось; довжина її течії — близько 40 верст. Жителів обох статей 1061; землі 2530 десятин. На думку декого, село Торчиця — це давнє місто Торчеськ, столиця торків, що часто згадується в літописах до татарської навали. І за народним переказом, на цьому місці колись було місто, залишки якого видно тепер лише у 2 валах над річкою, завдовжки 100 сажнів. Утім, Торчиця аж до 1813 року називалася містечком. Після руїн вона належала до володарського маєтку князів Вишневецьких. Близько 1750 року нею володів уже Машкевич, потім Валевський, а нині вона належить Цецилії Войцехівні, графині Понінській (латин. віросп. Їй належить також село Степок. Живе в м. Любарі Рівненського повіту, де має великий маєток).
Оригінал
Церковь Николаевская, деревяная, 5-го класса; земли имѣетъ 45 десятинъ; построена какъ значится въ визитѣ Тетіевскаго деканата за 1741 годъ, въ 1738 году на мѣсто давнѣйшей. Во время помянутой визиты, въ приходѣ ея считалось 70 дворовъ въ Торчицѣ, 10 въ селѣ Василихѣ и 6 въ Скибинцахъ на Тарганѣ.
Переклад
Церква Миколаївська, дерев’яна, 5-го класу; землі має 45 десятин; збудована, як зазначено у візиті тетіївського деканату за 1741 рік, 1738 року на місці давнішої. Під час згаданої візити в її парафії налічувалося 70 дворів у Торчиці, 10 у селі Василисі та 6 у Скибинцях на Таргані.
Примітки до перекладу
Міри. Сажень — близько 2,13 м, десятина — близько 1,09 га. У статті: 2530 десятин ≈ 2764 га; 100 сажнів ≈ 213 м; 45 десятин ≈ 49,2 га. Перерахунок наш.
Назва. «Торчица» — Торчиця.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
«Деканат». Церковна округа з кількох парафій на чолі з деканом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Таращанський повіт, «Селенія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 445–446. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/torchytsia/