Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ТОПОРЫ, село въ 8-ми верстахъ отъ Ружина, на ровномъ мѣстѣ по обѣимъ сторонамъ рѣки Орѣховатки. Видъ села закрывается отъ востока горою, а съ сѣвера лѣсомъ. Только съ запада и юга открытый видъ на поля. Жителей обоего пола: православныхъ 1065, римскихъ католиковъ 122, евреевъ 53. Земли, къ имѣнію принадлежитъ 2613 десятинъ. Близъ села замѣчательны слѣдующія урочища:
Переклад
ТОПОРИ, село за 8 верст від Ружина, на рівному місці по обидва боки річки Оріховатки. Зі сходу краєвид села закриває гора, а з півночі — ліс. Лише на захід і південь відкривається вид на поля. Жителів обох статей: православних 1065, римо-католиків 122, євреїв 53. Землі до маєтку належить 2613 десятин. Поблизу села варті уваги такі урочища:
Оригінал
1) Выше села при рѣкѣ Орѣховаткѣ Селище. По преданію здѣсь въ отдаленной древности находилось село Топорцы, когда нынѣшняго еще не существовало. Недалеко отъ этаго урочища—другое называемое Паліиха. По словамъ жителей въ немъ стоялъ станомъ Семенъ Палій во время одного изъ своихъ походовъ противъ угнѣтателей его родины. На память объ этомъ жители сохранили до недавняго времени колодезь въ урочищѣ этомъ, обложенный камнями. Но въ 1839 году управлявшій имѣніемъ двуименный Людоморъ-Людвикъ Тарнецкій раскопалъ этотъ колодезь и разбросалъ камни.
Переклад
1) Вище від села, на річці Оріховатці, — Селище. За переказом, тут у далеку давнину було село Топорці, коли теперішнього ще не існувало. Неподалік від цього урочища — інше, що зветься Паліїха. За словами жителів, у ньому стояв табором Семен Палій під час одного зі своїх походів проти гнобителів своєї батьківщини. На згадку про це жителі до недавнього часу зберігали в цьому урочищі криницю, обкладену камінням. Але 1839 року управитель маєтку, двоіменний Людомор-Людвік Тарнецький, розкопав цю криницю й розкидав каміння.
Оригінал
2) Въ полутора верстахъ отъ села ниже по рѣкѣ Орѣховаткѣ есть другое селище, гдѣ по разсказамъ жителей въ древности было мѣстечко Ргачевъ, гдѣ много было церквей и жителей Грековъ. Мѣстечко это по преданію разрушено Татарами.
Переклад
2) За півтори версти від села, нижче за течією Оріховатки, є інше селище, де, за розповідями жителів, у давнину було містечко Ргачев, у якому було багато церков і жителів-греків. За переказом, це містечко зруйнували татари.
Оригінал
Въ началѣ прошлаго вѣка (1736 года) Топоры принадлежали къ Погребисскому ключу князей: Михаила воеводы Виленскаго и Януша или Яна каштеляна Краковскаго Вишневецкихъ; съ 1741 года вдовѣ послѣдняго Теоѳилѣ изъ Радзивилловъ Вишневецкой. Послѣ Вишневицкихъ Погребисскимъ имѣніемъ и Топорами владѣли: нѣкоторое время гетманъ Радзивиллъ женатый съ Теклею дочерью Яна Вишневецкаго, потомъ графы Ржевусскіе. Въ 1792 году Топоры куплены отъ гр. Ржевусскаго Васькевичемъ. Чрезъ 8 лѣтъ Васькевичъ перепродалъ Конопацкому. Съ 1849 по 1857 года Топоры принадлежали дѣвицѣ Христины Игнатьевнѣ Стахурской, а въ этомъ году село куплено графинею Анною Ржевусскою, супругою генерала Адама Ржевусскаго. Въ настоящее время владѣлицею устрояется большой сахарный заводъ песочный и рафинадный.
Переклад
На початку минулого століття (1736 року) Топори належали до Погребищенського ключа князів Вишневецьких — Михайла, воєводи віленського, і Януша, або Яна, каштеляна краківського; з 1741 року — удові останнього, Теофілі з Радзивіллів Вишневецькій. Після Вишневецьких Погребищенським маєтком і Топорами володіли: якийсь час гетьман Радзивілл, одружений з Теклею, дочкою Яна Вишневецького, потім графи Ржевуські. 1792 року Топори купив у графа Ржевуського Васькевич. Через 8 років Васькевич перепродав [їх] Конопацькому. З 1849 по 1857 рік Топори належали дівиці Христині Ігнатіївні Стахурській, а того року село купила графиня Анна Ржевуська, дружина генерала Адама Ржевуського. Нині власниця будує великий цукровий завод — пісковий і рафінадний [для цукру-піску й рафінаду].
Оригінал
Приходская церковь во имя Евангелиста Іоанна Богослова, деревяная, не большая о трехъ куполахъ, съ деревяною же колокольнею. О времени построенія ея въ визитѣ Погребисскаго деканата за 1741 сказано: «что она построена изъ дубовыхъ кругляковъ въ 1722 году». Прихожанъ имѣла во время визиты 40 дворовъ въ Топорахъ и 14 въ Рогачахъ. Иконостасъ устроенъ только въ 1757 году, какъ видно изъ надписи на немъ. Въ недавнее время, при нынѣшнемъ священникѣ Николаѣ Топачевскомъ, съ 1828 года, она подната на каменный фундаментъ, разширена и покрыта желѣзомъ. По штатамъ состоитъ въ 5 классѣ; земли имѣетъ 40 десятинъ. Въ ней достойны примѣчанія церковныя книги съ подписами начала прошлаго вѣка и двѣ серебренныя чаши отъ уніатскихъ временъ.
Переклад
Парафіяльна церква на честь Євангелиста Іоанна Богослова, дерев’яна, невелика, з трьома банями, з дерев’яною ж дзвіницею. Про час її будівництва у візиті Погребищенського деканату за 1741 [рік] сказано: «що її збудовано з дубових кругляків 1722 року». Парафіян під час візити вона мала 40 дворів у Топорах і 14 у Рогачах. Іконостас улаштовано лише 1757 року, як видно з напису на ньому. Нещодавно, за теперішнього священника Миколая Топачевського, з 1828 року, її піднято на кам’яний фундамент, розширено й покрито залізом. За штатом належить до 5-го класу; землі має 40 десятин. У ній варті уваги церковні книги з підписами початку минулого століття та дві срібні чаші з уніатських часів.
Оригінал
Въ 1803 году б. помѣщикомъ Канопацкимъ построенъ при владѣльческомъ дворѣ каменный римско-католическій костелъ во имя Св. Тройцы, который здѣланъ въ послѣдствіи приходскимъ.
Переклад
1803 року колишній поміщик Конопацький збудував при панському дворі кам’яний римо-католицький костел на честь Святої Трійці, який згодом став парафіяльним.
Оригінал
Къ Топоровскому православному приходу причислена деревня Ревуха, лежащая при самой вершинѣ рѣки Орѣховатки, въ 3-хъ верстахъ отъ Топоровъ. Деревня эта принадлежитъ Виктору Завадынскому (см. Вербовка). Жителей въ ней обоего пола: православныхъ 384, римскихъ католиковъ 30.
Переклад
До топорівської православної парафії приписано село Ревуха, що лежить біля самого верхів’я річки Оріховатки, за 3 версти від Топорів. Це село належить Вікторові Завадинському (див. Вербівка). Жителів у ньому обох статей: православних 384, римо-католиків 30.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 8 верст ≈ 8,5 км; 2613 десятин ≈ 2855 га; 40 десятин ≈ 43,7 га; 3 версти ≈ 3,2 км. Перерахунок наш.
Назва. «Топоры» — Топори.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Сквирський повіт, «Мѣстечка и селенія принадлежавшія въ прошломъ и текущемъ столѣтіи разнымъ лицамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 245–246. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/topory/