Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
РОГАЧИ, село при рѣкѣ Орѣховаткѣ въ 3-хъ верстахъ ниже села Топоровъ. Жителей обоего пола 520; земли 1087 десятинъ. По народному преданію на томъ самомъ мѣстѣ, гдѣ стоитъ нынѣшнее село, находился въ древности довольно большой городъ укрѣпленный, въ которомъ было нѣсколько церквей и жили Греки. Городъ этотъ будьто назывался Ргачевъ или Иргачевъ (см. Топоры въ визитѣ Погребисскаго деканата за 1746 годъ село названо Рагачевъ) и разоренъ во время нашествія Татаръ. Отъ этаго города остались одни укрѣпленія, состоящія изъ валовъ и рвовъ. Жители утверждаютъ, что въ валу было трое воротъ. Есть также недалеко отъ села на поляхъ два небольшіе окопа, какъ будьто предназначавшіеся для передовой защиты; однако жители утверждаютъ, что это были кладбища христіанское и еврейское. На христіанскомъ кладбищѣ въ 1810 году отысканъ въ землѣ желѣзный крестъ простой работы, въ аршинъ высотою, который поставленъ на шпицѣ колокольни. До 1790 года Рогачи принадлежали къ Погребисскому ключу, а въ этомъ году село поступило къ генералу Любовицкому. Въ 1800 году Любовицкій продалъ его Ивану Карницкому, внуки коего Цезарій (латин. исповѣд.) и Венцеславъ Антоновичи суть съ 1849 года владѣльцы Рогачей.
Переклад
РОГАЧІ, село на річці Оріховатці, за 3 версти нижче села Топорів. Жителів обох статей 520; землі 1087 десятин. За народним переказом, на тому самому місці, де стоїть теперішнє село, у давнину було досить велике укріплене місто, в якому було кілька церков і жили греки. Це місто нібито звалося Ргачев або Іргачев (див. Топори; у візиті Погребищенського деканату за 1746 рік село назване Рагачев) і було зруйноване під час навали татар. Від цього міста лишилися тільки укріплення з валів і ровів. Жителі запевняють, що у валу було троє воріт. Неподалік від села, на полях, є також два невеликі окопи, ніби призначені для передової оборони; проте жителі запевняють, що це були кладовища — християнське та єврейське. На християнському кладовищі 1810 року знайдено в землі залізний хрест простої роботи, заввишки в аршин, який поставлено на шпилі дзвіниці. До 1790 року Рогачі належали до Погребищенського ключа, а того року село перейшло до генерала Любовицького. 1800 року Любовицький продав його Іванові Карницькому, чиї онуки Цезарій (латинського віросповідання) і Венцеслав Антоновичі з 1849 року є власниками Рогачів.
Оригінал
Церковь во имя Покрова пресвятыя Богородицы, деревяная, построена 1760 года. По штатамъ она причислена къ 7-му классу; земли имѣетъ 35 десятивъ. Прежде существовавшая церковь описана въ визитѣ за 1746 годъ Погребисскаго деканата, гдѣ говорится, что она деревяная съ тремя верхами, покрытыми соломою. Три дзвони на слупахъ. Утварь очень бѣдная: риза одна бумажная (каламайкова). Священникомъ при ней былъ Семенъ Хмара, презентованный Теофилею Вишневецкою, каштеляновою Краковскою.
Переклад
Церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці, дерев’яна, збудована 1760 року. За штатом вона належить до 7-го класу; землі має 35 десятин. Церкву, що існувала раніше, описано у візиті Погребищенського деканату за 1746 рік, де сказано, що вона дерев’яна, з трьома верхами, покритими соломою. Три дзвони на слупах [на стовпах]. Начиння дуже бідне: одна риза, бавовняна (каламайкова). Священником при ній був Семен Хмара, презентований Теофілею Вишневецькою, краківською каштеляновою.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 3 версти ≈ 3,2 км; 1087 десятин ≈ 1188 га. Перерахунок наш.
Назва. «Рогачи» — Рогачі.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Деканат». Церковна округа з кількох парафій на чолі з деканом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Сквирський повіт, «Мѣстечка и селенія принадлежавшія въ прошломъ и текущемъ столѣтіи разнымъ лицамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 246–247. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/rohachi/