Текст і переклад

Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.

Оригінал

ТЕТЕРОВКА, село въ 6-ти верстахъ на востокъ отъ мѣстечка Жашкова, при ручьѣ Тетеркѣ или Багвѣ отдѣляющемъ это село отъ деревни Багвы. Жителей обоего пола: православныхъ 566, евреевъ 18; наименованіе получило отъ гетмана Тетери, владѣвшаго нѣкогда этими мѣстами.

Переклад

ТЕТЕРІВКА, село за 6 верст на схід від містечка Жашкова, при струмку Тетерці, або Багві, що відділяє це село від села Багви. Жителів обох статей: православних 566, євреїв 18; назву дістало від гетьмана Тетері, який колись володів цими місцями.

Оригінал

Церковь деревяная, во имя Архистратига Михаила, построена 1768 года. По штатамъ причислена къ 7-му классу; земли имѣетъ 35 десятинъ. Въ приходѣ ея состоитъ деревня Багва, отдѣляющаяся отъ села Тетеровки, какъ сказано выше, ручьемъ того же названія. Деревня эта въ настоящее время составляетъ особое имѣніе, съ 1067 десятинами земли, принадлежащее Михаилу Покршивицкому. Жителей обоего пола: православныхъ 684, римскихъ католиковъ 68. Съ давнихъ временъ въ деревнѣ построена каплица, при которой въ прошломъ вѣкѣ были уніатскіе священники. Но со времени окончательнаго соединенія уніятовъ съ православіемъ (въ 1839 году), богослуженіе въ ней прекратилось и самая каплица, считающаяся приписною къ Тетеровской церкви, не починяется. Багва замѣчательна происходившимъ при ней кровавымъ сраженіемъ Богдана Хмельницкаго и союзныхъ ему москвитянъ, съ польскими полководцами Лянцкоранскимъ, Потоцкимъ и Чарнецкимъ. Войска встрѣтились другъ съ другомъ 20-го января 1656 года при закатѣ солнца на полѣ. Предводители приказали немедленно вступить въ сраженіе. «Хотя наступаетъ ночь, говорилъ Лянцкоронскій, ободряя своихъ воиновъ, но она только сокроетъ трусость вѣроломныхъ враговъ, а не предастъ забвенію ваши доблестные подвиги. Доблесть скрыться не можетъ». Русскіе взялись за оружіе безъ особенной рѣчи. Съ обѣихъ сторонъ началась упорная битва продолжавшаяся 5-ть часовъ въ темную морэзную ночь. Пушечная и ружейная пальба была, по сказанію современниковъ, такъ часта, что сдѣлалось ясно какъ днемъ. Перевѣсъ былъ рѣшительно на сторонѣ поляковъ. Потоцкій занялъ возвышеніе и польскіе выстрѣлы были дѣйствительнѣе русскихъ. Со всѣхъ сторонъ заходили поляки и прорывали ряды пѣхоты. Наконецъ имъ удалось оторвать часть обоза и отнять 22 пушки. Въ союзномъ русскомъ войскѣ распространилось смятеніе. Москвитане приходили въ отчаяніе и готовы были положить оружіе. Какъ вдругъ все измѣнилось нечаянно. Полковникъ Богунъ, съ необычайною смѣлостію, вышелъ изъ осажденной поляками Умани, прошелъ счастливо чрезъ оставленный польскій обозъ, неожиданно явился сзади польской арміи въ самое несчастное для своихъ время и, незадумываясь, ударилъ ей въ тылъ. Эта внезапность до того поразила поляковъ, что они смѣшались, среди ночи не могли разсмотрѣть, что это за войско и какъ велико оно, оставили Хмельницкаго и вступили въ сраженіе съ новымъ непріятелемъ. Три тысячи жолнеровъ пало въ самое короткое время. Богунъ съ своею горстію разрѣзалъ ряды многочисленнаго войска и соединился съ Хмѣльницкимъ, который пользуясь колебаніемъ поляковъ, устроилъ къ защитѣ свой обозъ. Козаки набрали труповъ и сдѣлали изъ нихъ валъ. Но какъ силы сражающихся были слишкомъ не равны, потому что 27,000 россіянъ сражались противу 80,000 поляковъ и татаръ: то союзники, окруженные со всѣхъ сторонъ, должны были думать объ отступленіи къ главному своему обозу подъ Бѣлою-церковію, чрезъ Ставища. Надобно было пробиваться силою. Хмѣльницкій устроилъ тройной рядъ саней, связанныхъ цѣпями, поставилъ на нихъ пѣхоту и артиллерію, а въ средину помѣстилъ конницу и такимъ образомъ на другой день двинулся на проломъ. Поляки напирали со всѣхъ сторонъ; но русскіе отбиваясь съ чрезвычайнымъ рвеніемъ и искусствомъ, защищались не только выстрѣлами, по оглоблями отъ саней, дубинами и рукопашнымъ боемъ. Нѣмецкая пѣхота, служившая полякамъ, хотѣла прославиться, понадѣясь на свои панцыри и щиты и вся погибла; конные наскакивали на сани и теряли лошадей. Такъ прошло два дня. Поляки оставили преслѣдованіе и не рѣшились итти подъ Бѣлую-церковь, гдѣ было огромное войско. При этомъ сдѣлался такой сильный морозъ, какой рѣдко бываетъ въ этихъ странахъ. Воины толпами замерзали отъ стужи. Козаки вспоминая эти трудные дни, прозвали съ тѣхъ поръ это урочище Дрожи-поле. Съ обѣихъ сторонъ пало въ этомъ сраженіи до 15,000.

Переклад

Церква дерев’яна, на честь Архистратига Михаїла, збудована 1768 року. За штатом зарахована до 7-го класу; землі має 35 десятин. До її парафії належить село Багва, що відділяється від села Тетерівки, як сказано вище, струмком тієї самої назви. Це село тепер становить окремий маєток із 1067 десятинами землі, що належить Михайлові Покршивицькому. Жителів обох статей: православних 684, римо-католиків 68. Здавна в селі збудовано каплицю, при якій у минулому столітті були уніатські священники. Але від часу остаточного возз’єднання уніатів із православ’ям (1839 року) богослужіння в ній припинилося, і сама каплиця, що вважається приписною до тетерівської церкви, не лагодиться. Багва примітна кривавою битвою, що відбулася біля неї, Богдана Хмельницького й союзних йому москвитян із польськими полководцями Лянцкоронським, Потоцьким і Чарнецьким. Війська зустрілися одне з одним 20 січня 1656 року на заході сонця в полі. Воєначальники наказали негайно вступити в бій. «Хоча настає ніч, — казав Лянцкоронський, підбадьорюючи своїх вояків, — але вона лише приховає боягузтво віроломних ворогів, а не віддасть забуттю ваші доблесні подвиги. Доблесть сховатися не може». Росіяни взялися за зброю без особливої промови. З обох боків почалася запекла битва, що тривала 5 годин темної морозної ночі. Гарматна й рушнична стрілянина була, за свідченням сучасників, така часта, що стало ясно, як удень. Перевага була рішуче на боці поляків. Потоцький зайняв підвищення, і польські постріли були дієвіші за російські. З усіх боків заходили поляки й проривали ряди піхоти. Нарешті їм удалося відірвати частину обозу й відібрати 22 гармати. У союзному російському війську поширилося сум’яття. Москвитяни впадали у відчай і готові були скласти зброю. Аж раптом усе несподівано змінилося. Полковник Богун з надзвичайною сміливістю вийшов з обложеної поляками Умані, щасливо пройшов через покинутий польський обоз, несподівано з’явився позаду польської армії в найнещасливіший для своїх час і, не вагаючись, ударив їй у тил. Ця раптовість так уразила поляків, що вони змішалися, серед ночі не могли розгледіти, що це за військо і яке воно велике, полишили Хмельницького й вступили в бій із новим супротивником. Три тисячі жовнірів полягло за найкоротший час. Богун зі своєю жменькою розітнув ряди численного війська й з’єднався з Хмельницьким, який, користуючись ваганням поляків, приготував до оборони свій обоз. Козаки назбирали трупів і зробили з них вал. Але оскільки сили тих, що билися, були надто нерівні, бо 27 000 росіян билися проти 80 000 поляків і татар, то союзники, оточені з усіх боків, мусили думати про відступ до свого головного обозу під Білою Церквою через Ставище. Треба було пробиватися силою. Хмельницький улаштував потрійний ряд саней, скутих ланцюгами, поставив на них піхоту й артилерію, а всередину помістив кінноту й так наступного дня рушив на прорив. Поляки напирали з усіх боків; але росіяни, відбиваючись із надзвичайним завзяттям і вмінням, захищалися не тільки пострілами, а й голоблями від саней, палицями й рукопашним боєм. Німецька піхота, що служила полякам, хотіла прославитися, покладаючись на свої панцирі й щити, і вся загинула; кінні наскакували на сани й утрачали коней. Так минуло два дні. Поляки облишили переслідування й не наважилися йти під Білу Церкву, де було величезне військо. Тоді настав такий сильний мороз, який рідко буває в цих краях. Вояки цілими юрбами замерзали від холоду. Козаки, згадуючи ці тяжкі дні, відтоді прозвали це урочище Дрожи-поле. З обох боків полягло в цій битві до 15 000.

Примітки до перекладу

Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 6 верст ≈ 6,4 км; 35 десятин ≈ 38,2 га; 1067 десятин ≈ 1166 га. Перерахунок наш.

Назва. «Тетеровка» — Тетерівка.

«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».

«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.

Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.

«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.

Про джерело

Книга
«Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
Розділ
Таращанський повіт, «Имѣніе графовъ Браницкихъ.»
Сторінки
440–441 · скан 440, скан 441
Ліцензія
Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.

Як цитувати

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 440–441. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/teterivka/