Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ТЕЛИЖИНЦЫ, село при рѣчкѣ Роськѣ, между Животовомъ и Тетіевомъ, въ 8-ми верстахъ отъ каждаго изъ этихъ мѣстечекъ. Жителей обоего пола 1558 и сверхъ того латынъ 5 и евреевъ 7. Къ западу отъ села тянется черный лѣсъ. Преданіе сохранилось у жителей, что на мѣстѣ села когда-то былъ греческій городъ, раззоренный Татарами. Дѣйствительно и нынѣ на каждомъ мѣстѣ села выкапывается множество человѣческихъ костей, а въ 1844 году выкопанъ случайно близъ церкви на четверть аршина глубины глиняный сосудъ старинной греческой формы, въ которомъ находились остатки сожженныхъ человѣческихъ костей. Въ разстояніи 1-й версты отъ Телижинецъ едва замѣтны на правомъ берегу Роськи слѣды давняго замка. По преданію—это мѣсто давняго греческаго города. Въ 1726 году Телижинцы принадлежали вмѣстѣ съ Челновицею Визицкому, каштеляничу Волынскому, стольнику Пинскому, а съ 1738 года его женѣ. Въ казну Телижинцы обращены въ 1832 году по конфискаціи этаго имѣнія отъ Петра Копчинскаго, принуждавшаго жителей и приходскаго священника къ бунту.
Переклад
ТЕЛІЖИНЦІ, село над річкою Роською, між Новоживотовом і Тетієвом, за 8 верст від кожного з цих містечок. Жителів обох статей 1558, а понад те латинян 5 і євреїв 7. На захід від села тягнеться чорний ліс. Серед жителів зберігся переказ, що на місці села колись було грецьке місто, зруйноване татарами. І справді, ще й нині в кожному місці села викопують безліч людських кісток, а 1844 року біля церкви випадково викопано на глибині чверті аршина глиняну посудину давньої грецької форми, в якій були рештки спалених людських кісток. За 1 версту від Теліжинців на правому березі Роськи ледь помітні сліди давнього замку. За переказом, це місце давнього грецького міста. 1726 року Теліжинці разом із Човновицею належали Візицькому, волинському каштеляничу, пінському стольникові, а з 1738 року — його дружині. До скарбниці Теліжинці відійшли 1832 року внаслідок конфіскації цього маєтку в Петра Копчинського, який примушував жителів і парафіяльного священика до бунту.
Оригінал
Церковь Свято-Покровская, деревяная, 5-го класса; земли имѣетъ 62 десятины; построена 1789 года, а 1857 возобновлена. Прежняя церковь описана въ визитѣ 1741 года Тетіевскаго деканата, съ обозначеніемъ, что она «дубовая въ три купола, гонтами обита, выстроена 1725 г.» Прихожанъ имѣла: въ Телижинцахъ 60 дворовъ, въ Бугаевкѣ 15 и въ Голодькахъ 40. Священникомъ былъ Клементій Бѣлашевичъ, посвященный на Волощизнѣ въ 1724 году. При Телижинской церкви открыто приходское училище для дѣтей поселянъ, послѣ поступленія села въ казну.
Переклад
Церква Свято-Покровська, дерев’яна, 5-го класу; має 62 десятини землі; збудована 1789 року, а 1857 року відновлена. Попередню церкву описано у візиті Тетіївського деканату 1741 року з позначкою, що вона «дубова, на три бані, оббита гонтом, збудована 1725 р.» Парафіян мала: у Теліжинцях 60 дворів, у Бугаївці 15 і в Голодьках 40. Священиком був Клементій Білашевич, висвячений на Волощині 1724 року. При церкві в Теліжинцях після переходу села до скарбниці відкрито парафіяльне училище для дітей поселян.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 8 верст ≈ 8,5 км; 62 десятини ≈ 67,7 га. Перерахунок наш.
Назва. «Телижинцы» — Теліжинці.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Деканат». Церковна округа з кількох парафій на чолі з деканом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Таращанський повіт, «ТАРАЩАНСКІЙ УѢЗДЪ.»
- Сторінки
- 418 · скан 418
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 418. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/telizhyntsi/
