Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ГОРОДЪ ТАРАЩА, при рѣчкѣ Котлуѣ, въ центрѣ губерніи, въ 120-ти верстахъ отъ Кіева. Названіе рѣчки, начинающейся выше Лѣсовичъ и протекающей мимо Таращи, Кирдапъ, Бавкуна и впадающей близъ деревни Сѣчи въ Рось, напоминаетъ имя Тимуръ-Кутлуя, внука Урусъ-хана, который въ 1399 году, мстя Витовту за помощь его Тохтамышу, доходилъ до Кіева и взялъ съ него окупу 3000 рублей.
Переклад
МІСТО ТАРАЩА, на річці Котлуї, в центрі губернії, за 120 верст від Києва. Назва річки, яка починається вище Лісовичів, тече повз Таращу, Кирдани, Бавкун і впадає біля села Січ у Рось, нагадує ім’я Тимур-Кутлуя, онука Урус-хана, який 1399 року, мстячись Вітовтові за допомогу Тохтамишеві, доходив до Києва й узяв із нього викуп 3000 рублів.
Оригінал
Городъ Тараща мало извѣстенъ въ нашей исторіи, потому что основанъ въ недавнія времена. Въ привиллегіи короля польскаго Станислава Августа, данной жителямъ Таращи въ 1791 году, упоминается, что съ 1611 года урочище Тараща пожаловано, съ обязанностію нести военную службу, боярамъ Бѣлоцерковскаго замка Лесовичамъ; и потомъ въ позднѣйшее время Тараща изъ пустаго урочища сдѣлалась городомъ. Неизвѣстно однако же, въ какое именно время это произошло; знаемъ только, что не позже 1722 года; потому что въ этомъ году король Августъ II-й далъ привиллегію городу Таращѣ, установляя въ немъ торги и ярмарки 1). Впрочемъ этотъ городъ былъ весьма не значителенъ, ибо по тарифу воеводства Кіевскаго 1724 года домовъ въ Таращѣ было только 60; въ 1765—109 (въ томъ числѣ 25 еврейскихъ); а въ 1791—265 домовъ. Ревизоры 1765 года такъ пишутъ о Таращѣ и ея замкѣ: «подданные одни платятъ чиншъ большій, а панщины не отработываютъ и мотковъ не прядутъ; другіе платятъ меньшій чиншъ и отбываютъ по одному дню въ недѣлю и прядутъ по мотку на годъ изъ дворскаго прядева. Замокъ на горѣ окруженъ валомъ и частоколомъ, ворота деревяные не оконченные; въ срединѣ большой домъ, у воротъ другой, конюшня, возовня, кладовая. Млыновъ въ мѣстечкѣ платящихъ поколещизну 4; дохода дѣлаетъ старотство 10,995 злот.» Въ 1789 году къ старотству причислялось 8 селъ и доходовъ уже давало старостѣ Николаю Пясковскому, подкоморію Кременецкому 55,084 злот. 20 грош. Тараща наименована уѣзднымъ городомъ съ 1801 года. Нынѣ въ городѣ Таращѣ жителей обоего пола христіанъ до 3580, раскольниковъ и латынянъ 360, евреевъ 3670. Есть уѣздное училище. Купцовъ 3-й гильдіи изъ христіанъ 7, и изъ евреевъ 18.
Переклад
Місто Тараща мало відоме в нашій історії, бо засноване в недавні часи. У привілеї польського короля Станіслава Августа, даному жителям Таращі 1791 року, згадано, що з 1611 року урочище Тараща було надане, з обов’язком нести військову службу, боярам білоцерківського замку Лесовичам; і згодом Тараща з пустого урочища стала містом. Невідомо, однак, коли саме це сталося; знаємо тільки, що не пізніше 1722 року, бо цього року король Август II дав привілей місту Таращі, запроваджуючи в ньому торги та ярмарки 1). Утім, це місто було вельми незначне, адже за тарифом Київського воєводства 1724 року будинків у Таращі було тільки 60; 1765 року — 109 (зокрема 25 єврейських); а 1791 року — 265 будинків. Ревізори 1765 року так пишуть про Таращу та її замок: «одні піддані платять більший чинш, а панщини не відробляють і мотків не прядуть; інші платять менший чинш, відбувають по одному дню на тиждень і прядуть по мотку на рік із дворового прядива. Замок на горі обнесений валом і частоколом, ворота дерев’яні, недороблені; посередині великий будинок, біля воріт другий, стайня, возівня, комора. Млинів у містечку, що платять поколещизну, 4; доходу староство дає 10 995 злот.» 1789 року до староства було приписано 8 сіл, і доходу воно давало старості Миколаю Пясковському, кременецькому підкоморію, вже 55 084 злот. 20 грош. Повітовим містом Таращу іменовано з 1801 року. Нині в місті Таращі жителів обох статей: християн до 3580, розкольників і латинян 360, євреїв 3670. Є повітове училище. Купців 3-ї гільдії з християн 7, а з євреїв 18.
Оригінал
Таращанская соборная церковь во имя великомученика Георгія, деревяная, построена еще въ 1753 году вмѣсто старой, о которой въ визитѣ 1741 года Тетіевскаго деканата, говорится, что она «грабова, построена 1740 года прихожанами, коихъ до 80 дворовъ». Въ настоящее время церковь 1753 года совершенно преобразована, разширена, покрыта желѣзомъ и окрашена. На содержаніе ея причта, по штатамъ уѣздныхъ соборныхъ церквей, отпускается изъ казны 585 рублей. Сверхъ того ей принадлежатъ земли 43 десят. Кромѣ соборной, въ городѣ Таращѣ есть еще двѣ небольшія церкви: кладбищная во имя великомученицы Софіи, построенная въ 1804 году старостиною Таращанскою, Софьею Пясковскою и при ней домикъ для пріюта нищихъ и вторая Успенская каплица, бывшая до 1839 года уніатскою, а съ сего года поступившая въ православное вѣдомство; она тоже въ прошломъ вѣкѣ, но неизвѣстно кѣмъ построена. Съ 1854 года она преобразована въ теплую церковь. Латинское богослуженіе открыто въ 1855 году въ частномъ домѣ впредь до предположеннаго построенія костела.
Переклад
Таращанська соборна церква на честь великомученика Георгія, дерев’яна, збудована ще 1753 року замість старої, про яку у візиті 1741 року Тетіївського деканату сказано, що вона «грабова, збудована 1740 року парафіянами, яких до 80 дворів». Нині церкву 1753 року цілком перебудовано, розширено, покрито залізом і пофарбовано. На утримання її причту, за штатами повітових соборних церков, зі скарбниці відпускається 585 рублів. Крім того, їй належить 43 десят. землі. Окрім соборної, в місті Таращі є ще дві невеликі церкви: цвинтарна на честь великомучениці Софії, збудована 1804 року таращанською старостиною Софією Пясковською, і при ній будиночок для притулку жебраків, і друга — Успенська каплиця, яка до 1839 року була уніатською, а з того року перейшла в православне відомство; її теж збудовано в минулому столітті, але невідомо ким. З 1854 року її перетворено на теплу церкву. Латинське богослужіння відкрито 1855 року в приватному будинку — до запланованого будівництва костелу.
Оригінал
Данный королемъ Таращѣ гербъ изображалъ на бѣломъ полѣ бѣгущаго зайца. Съ 1801 года гербъ Таращанскій состоитъ: на бѣломъ полѣ пшеничной снопъ.
Переклад
Герб, наданий Таращі королем, зображав на білому полі зайця, що біжить. З 1801 року таращанський герб такий: на білому полі пшеничний сніп.
Оригінал
Селенія, состоящія въ вѣдѣніи государственныхъ имуществъ.
Переклад
Поселення, що перебувають у віданні державного майна.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км. У статті: 120 верст ≈ 128 км. Перерахунок наш.
Назва. «Городъ Тараща» — Тараща. Тепер — місто Тараща, центр Таращанської громади Білоцерківського району Київської області.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.
«Державні маєтності». Казенні села, що підлягали управлінню державних маєтностей, а не поміщикові.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Таращанський повіт, «ТАРАЩАНСКІЙ УѢЗДЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 417–418. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/tarashcha/