Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ТАГАНЧА, мѣстечко лежитъ въ глубинѣ продолговатой долинѣ, окруженной со всѣхъ сторонъ довольно высокими горами, на которыхъ растутъ значительные лѣса. Это прекрасное мѣстечко, съ принадлежащими къ нему тремя селеніями: Мельниками, Голяками и Ключниками и деревнею Таганецкая-Буда, составляетъ имѣніе полковника гвардіи, Августа Осиповича Понятовскаго. Къ имѣнію принадлежитъ всей земли 9710 десятинъ, въ томъ числѣ лѣса 2200 десятинъ. 4838 ревизскихъ душъ обоего пола крестьянъ. Въ самой Таганчѣ числится крестьянъ обоего пола православныхъ 2225, тогда какъ въ 1741 году числилось 130 дворовъ. Сверхъ того въ мѣстечкѣ живетъ: римскихъ католиковъ 85, евреевъ 358. По силѣ выкупнаго договора, въ 1862 году состоявшагося крестьяне мѣстечка, совокупно съ жителями деревни Поташни, пріобрѣли въ собственность, при содѣйствіи правительства 1765 десятинъ за 87,720 рублей. Почва черноземная, но бывшая подъ лѣсомъ нѣсколько глиниста. Подпочва состоящая изъ чистой глины, толщиною отъ 2 до 3-хъ сажен. лежитъ на слояхъ песка. Вода находится въ весьма достаточномъ количествѣ. Кромѣ шести небольшихъ прудовъ, въ которыхъ разведена мелкая рыба, выкопано еще нѣсколько колодцевъ. Одинъ изъ нихъ находящійся при домѣ владѣльца, имѣетъ глубины 4 сажени; другой, находящійся на горѣ, глубиною 11 саженей, содержитъ въ себѣ въ такомъ изобиліи воду, что она постоянно стоитъ глубиною отъ 7-ми до 9-ти аршинъ. На фабрикѣ въ 1850 году устроенъ особый превосходный колодецъ Таганчская суконная фабрика есть безспорно самая лучшая въ Кіевской губерніи и одна изъ лучшихъ въ Россіи. Основаніе ея положено было отцемъ нынѣшняго владѣльца Таганчи, полковникомъ Осипомъ Игнатьевичемъ Понятовскимъ въ 1806 году. Первоначально фабрика имѣла только два станка и въ ней выдѣлывались простыя солдатскія сукна. Оборотъ капитала фабрики простирался едва до 3000 руб. Впослѣдствіи, съ постепеннымъ улучшеніемъ и увеличеніемъ машинъ, особенно съ 1812 года, стали дѣлать лучшія сукна и объемъ производства ихъ расширился. Въ 1815 году основатель фабрики, желая устроить ее по образцу лучшихъ заведеній этаго рода, предпринялъ съ этою цѣлью путешествіе за границу; осмотрѣлъ тамъ и изучилъ многія суконныя фабрики. Возвратившись въ Таганчу онъ рѣшился совершенно преобразовать свою, тогда еще весьма ничтожную фабрику, и для того пригласилъ извѣстнаго въ то время за границею механика, Бельгійца Янсъ. Янсъ уже въ 1816 году увеличилъ число станковъ до 20 и ввелъ лучшія машины. Хотя въ 1822 году Янсъ оставилъ службу при Таганской фабрикѣ, но улучшенія и расширенія фабрики были продолжаемы, такъ что въ 1838 году фабрика имѣла уже 120 станковъ, съ соотвѣтствующимъ числомъ разныхъ машинъ. Въ 1841 году введено было въ фабрикѣ паровое производство. Паровая машина въ 70 лошадиныхъ силъ выписана изъ Англіи. Съ перевозкою, уставкою и приводами она обошлась въ 43,500 руб. сереб. На фабрикѣ заняты 740 душъ об. пола крестьянъ и 13 душъ вольныхъ людей. Шерсти выработывается болѣе 5000 пудовъ. Сукна и трика выдѣлывается до 100,000 ар. и 800 штукъ на 240,000 руб. Чистаго дохода доставляетъ фабрика до 40,000 р. с. Фабрика, сообразно удобствамъ мѣстности, раздѣлена на 4 отдѣльныя части, въ особомъ мѣстѣ каждая, но всѣ въ одномъ имѣніи: мѣстечкѣ Таганчѣ, Шендеровкѣ, с. Полствинѣ и с. Бучакахъ. Отдѣленіе въ Таганчѣ помѣщается въ 4-хъ каменныхъ, 2-3 этажныхъ зданіяхъ. По духовному завѣщанію покойнаго основателя, суконная фабрика составляетъ общее достояніе 4-хъ его сыновей Понятовскихъ, доходами которой они должны дѣлиться. На семъ основаніи фабрика имѣетъ свой собственный капиталъ, свое отдѣльное отъ Таганчской экономіи управленіе, свои доходы и расходы. Исключительную принадлежнось владѣльца имѣнія составляетъ заводъ свеклосахарный въ 1½ верстахъ отъ Таганчи. Онъ устроенъ въ 1846 году и имѣетъ паровое производство. Зданіе завода каменное, стоющее, вмѣстѣ съ находящимися въ немъ снарядами и отличными аппаратами 90,000 р. Заводъ выдѣлываетъ сахарнаго песку до 7000 пуд. изъ 25,000 берковцевъ свекловицы. Въ Таганчѣ также находится небольшой, но отличный сафьянный заводъ, выдѣлывающій, по заказу одного Одесскаго купца, до 3000 кожъ разныхъ цвѣтовъ. Прежде работали здѣсь нанятые изъ Крыма мастера, теперь рабочіе помѣщичьи крестьяне, достаточно обученные тайнамъ сафьяннаго производства. Въ имѣніи Таганскомъ процвѣтаетъ также земледѣліе, скотоводство, пчеловодство, садоводство и прочая мѣлкая промышленность. Въ Таганчѣ владѣльцемъ содержится больница на 40 кроватей, которой годичное содержаніе обходится ему выше 2000 р.
Переклад
ТАГАНЧА, містечко, лежить у глибині видовженої долини, з усіх боків оточеної досить високими горами, на яких ростуть значні ліси. Це чудове містечко з трьома належними до нього поселеннями — Мельниками, Голяками й Ключниками — та селом Таганецька-Буда становить маєток гвардії полковника Августа Осиповича Понятовського. До маєтку належить усієї землі 9710 десятин, зокрема лісу 2200 десятин. Селян обох статей 4838 ревізьких душ. У самій Таганчі значиться селян обох статей православних 2225, тоді як 1741 року налічувалося 130 дворів. Крім того, у містечку живуть: римо-католиків 85, євреїв 358. За викупним договором, укладеним 1862 року, селяни містечка разом із жителями села Поташні набули у власність за сприяння уряду 1765 десятин за 87 720 рублів. Ґрунт чорноземний, але там, де був ліс, дещо глинистий. Підґрунтя з чистої глини завтовшки від 2 до 3 сажнів лежить на шарах піску. Вода є в цілком достатній кількості. Крім шести невеликих ставків, у яких розведено дрібну рибу, викопано ще кілька колодязів. Один із них, біля будинку власника, має глибину 4 сажні; другий, на горі, завглибшки 11 сажнів, містить стільки води, що вона постійно стоїть на глибину від 7 до 9 аршинів. На фабриці 1850 року влаштовано окремий чудовий колодязь. Таганчанська суконна фабрика — безперечно найкраща в Київській губернії й одна з найкращих у Росії. Її заснував 1806 року батько нинішнього власника Таганчі, полковник Осип Ігнатійович Понятовський. Спочатку фабрика мала лише два верстати, і на ній виробляли прості солдатські сукна. Обіг капіталу фабрики ледве сягав 3000 руб. Згодом, з поступовим удосконаленням і збільшенням [кількості] машин, особливо з 1812 року, почали виробляти кращі сукна, і обсяг їх виробництва розширився. 1815 року засновник фабрики, бажаючи влаштувати її за зразком найкращих закладів такого роду, вирушив із цією метою в подорож за кордон; оглянув там і вивчив багато суконних фабрик. Повернувшись до Таганчі, він вирішив цілком перебудувати свою, тоді ще вельми незначну фабрику, і для цього запросив відомого тоді за кордоном механіка, бельгійця Янса. Янс уже 1816 року збільшив кількість верстатів до 20 і запровадив кращі машини. Хоча 1822 року Янс залишив службу на таганчанській фабриці, удосконалення й розширення фабрики тривали, тож 1838 року фабрика мала вже 120 верстатів із відповідною кількістю різних машин. 1841 року на фабриці запроваджено парове виробництво. Парову машину на 70 кінських сил виписано з Англії. З перевезенням, установленням і приводами вона коштувала 43 500 руб. сріблом. На фабриці працюють 740 душ селян обох статей і 13 душ вільних людей. Вовни переробляється понад 5000 пудів. Сукна й трико виробляється до 100 000 арш. і 800 штук на 240 000 руб. Чистого прибутку фабрика дає до 40 000 р. сріблом. Фабрика, відповідно до зручностей місцевості, поділена на 4 окремі частини, кожна в окремому місці, але всі в одному маєтку: у містечку Таганчі, у Шендерівці, у с. Полствині та в с. Бучаках. Відділення в Таганчі міститься в 4 кам’яних 2–3-поверхових будівлях. За духовним заповітом покійного засновника суконна фабрика становить спільне надбання 4 його синів Понятовських, які мають ділитися її прибутками. На цій підставі фабрика має свій власний капітал, своє окреме від таганчанської економії управління, свої прибутки й видатки. Виключно власникові маєтку належить бурякоцукровий завод за 1½ версти від Таганчі. Його влаштовано 1846 року, виробництво на ньому парове. Будівля заводу кам’яна і разом зі знаряддям та чудовими апаратами, що в ній містяться, коштує 90 000 р. Завод виробляє до 7000 пуд. цукрового піску з 25 000 берковців буряків. У Таганчі є також невеликий, але чудовий сап’янний завод, який на замовлення одного одеського купця виробляє до 3000 шкір різних кольорів. Раніше тут працювали наймані майстри з Криму, тепер — поміщицькі селяни, досить добре навчені таємниць сап’янного виробництва. У таганчанському маєтку процвітають також хліборобство, скотарство, бджільництво, садівництво та інші дрібні промисли. У Таганчі власник утримує лікарню на 40 ліжок, річне утримання якої коштує йому понад 2000 р.
Оригінал
Таганча—слово татарское, означающее тріугольникъ. Изъ этаго заключаютъ, что село основано при татарскомъ владычествѣ; а до того времени находилось, по преданію, на другомъ мѣстѣ въ 2-хъ верстахъ отъ нынѣшняго, въ урочищѣ нынѣ называемомъ Перегоновкою. На этомъ изрытомъ мѣстѣ, жители указываютъ церковище и кладбище съ каменными крестами и памятниками. О другомъ урочищѣ въ 7-ми верстахъ къ востоку, называемомъ Королевинымъ, жители говорятъ, что когда-то пришла въ это мѣсто Королева съ народомъ и великими богатствами, поселилась въ Таганчѣ, построила замокъ, розвела сады, и согнала сюда множество людей своими войсками. Но когда напали на нее Татары, она ушла съ своими войсками и построила Королевинъ городокъ, гдѣ выдержала осаду. На мѣстѣ Королевина городка, и теперь примѣтны остатки какихъ-то каменныхъ зданій. Таганское имѣніе куплено въ 1800 году отцемъ нынѣшняго владѣльца, полковникомъ Іосифомъ Понятовскимъ, котораго память незабвенна для жителей за благодѣянія имъ оказанныя, особенно за пожертвованіе 105,600 р. ассигнаціями, по записи 13 марта 1828 года. Къ сожалѣнію, сумма эта доселѣ не раздѣлена между обществами, коимъ пожертвована, а находясь въ оборотѣ только изъ 2⁰/₀, непринимается ни въ какое соображеніе, при экономическомъ устройствѣ обществъ, которыя чуть знаютъ о существованіи ея.
Переклад
Таганча — татарське слово, що означає «трикутник». Звідси роблять висновок, що село засноване за татарського панування, а до того часу, за переказом, було на іншому місці, за 2 версти від нинішнього, в урочищі, що нині зветься Перегоновкою. На цьому зритому місці жителі показують церковище й кладовище з кам’яними хрестами та пам’ятниками. Про інше урочище, за 7 верст на схід, що зветься Королевиним, жителі розповідають, що колись прийшла на це місце Королева з людом і великими багатствами, оселилася в Таганчі, збудувала замок, розвела сади й зігнала сюди своїми військами безліч людей. Але коли на неї напали татари, вона пішла зі своїми військами й збудувала Королевин городок, де витримала облогу. На місці Королевиного городка й тепер помітні рештки якихось кам’яних будівель. Таганчанський маєток купив 1800 року батько нинішнього власника, полковник Іосиф Понятовський, пам’ять про якого незабутня для жителів за зроблені ним добродійства, особливо за пожертву 105 600 р. асигнаціями за записом від 13 березня 1828 року. На жаль, ця сума досі не розподілена між громадами, яким її пожертвувано, а, перебуваючи в обігу лише під 2 %, ніяк не береться до уваги в господарському влаштуванні громад, які ледве знають про її існування.
Оригінал
Церковь въ Таганчѣ съ давнихъ временъ во имя Покрова Пресв. Богородицы. Еще въ визитѣ 1746 года она описывается, какъ давно существующая. Въ то время она была деревянная съизнова ошелевана, имѣла «опасаніе» и 3 главы, съ тремя дверями, колокольню «пристойную». Священникомъ при ней былъ, по призентѣ въ 1742 году тогдашнимъ владѣльцемъ, княземъ Михайломъ Вышневецкимъ данной, Петръ Василенко. До этаго же времени, года три небыло священника, потому, какъ объяснено въ визитѣ 1741 года, что тогдашній Таганчскій поссесоръ Калитинскій, а также дѣдичъ, требовали, по обычаю, во многихъ мѣстахъ тогда соблюдавшемуся, отъ кандидатовъ священства нѣсколько десятковъ рублей въ доходъ владѣльца, за презенту или ходатайство о посвященіи (См. виз. Мошенск. декан. 1746 года въ ак. Рад. Кон.). Церковь эта въ 1725 году построенная, была возобновляема нѣсколько разъ до нашихъ временъ. Въ 1849 году нынѣшній владѣлецъ Таганчи, полковникъ Понятовскій на мѣстѣ ея построилъ новую каменную церковь съ такою же колокольнею и снабдилъ ее приличною утварью. По штатамъ она состоитъ въ 4-мъ классѣ; земли имѣетъ указную пропорцію.
Переклад
Церква в Таганчі здавна — на честь Покрови Пресв. Богородиці. Ще у візиті 1746 року її описано як таку, що існує давно. Тоді вона була дерев’яна, наново ошальована, мала «опасаніе» [опасання — галерею-піддашшя довкола церкви] і 3 бані, з трьома дверима, дзвіницю «пристойную» [пристойну]. Священиком при ній був Петро Василенко — за презентою, даною 1742 року тодішнім власником, князем Михайлом Вишневецьким. А перед тим років зо три не було священика, бо, як пояснено у візиті 1741 року, тодішній таганчанський посесор Калитинський, а також дідич вимагали, за звичаєм, якого тоді дотримувалися в багатьох місцях, від кандидатів у священики кілька десятків рублів на прибуток власника за презенту або клопотання про висвячення (Див. віз. Мошенськ. декан. 1746 року в ак. Рад. Кон.). Ця церква, збудована 1725 року, кілька разів оновлювалася аж до наших часів. 1849 року нинішній власник Таганчі, полковник Понятовський, збудував на її місці нову кам’яну церкву з такою самою дзвіницею і забезпечив її належним начинням. За штатами вона належить до 4-го класу; землі має указну пропорцію.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, сажень — близько 2,13 м, десятина — близько 1,09 га. У статті: 9710 десятин ≈ 10608 га; 2200 десятин ≈ 2404 га; 1765 десятин ≈ 1928 га; 3 сажні ≈ 6,4 м; 4 сажні ≈ 8,5 м. Перерахунок наш.
Назва. «Таганча» — Таганча.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Канівський повіт, «Вотчинныя имѣнія Понятовскихъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 544–546. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/tahancha/