Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
СЫТНИКИ, село въ 10-ти верстахъ отъ Корсуня, при ручьѣ Корсункѣ, близъ большой дороги изъ Богуславля въ Корсунь. Жителей обоего пола 540. О названіи своего села жители разсказываютъ слѣдующее: въ 1 верстѣ отъ нынѣшняго села, есть урочище расположенное по горамъ, подъ названіемъ Тарасовка. Здѣсь первоначально было село, а на самой высокой горѣ стояла приходская церковь. Но послѣ частыхъ Татарскихъ и Польскихъ нападеній село съ церковію сожжено, и большая часть жителей ушла далѣе на западъ и заселила новое село въ Звенигородскомъ уѣздѣ, извѣстное нынѣ подъ названіемъ Тарасовки. Но нѣсколько лицъ изъ старожиловъ давней Тарасовки поселились среди лѣсу, на мѣстѣ нынѣшняго села, и какъ, по бѣдности своей и недостатку скота, не могли заниматься земледѣліемъ, то снискивали себѣ пропитаніе издѣлкою сытъ, а для татаръ работали волосяные мѣшки, извѣстные подъ именемъ саквъ. Отсюда названіе села. По разсказамъ колокола давней Тарасовской церкви затоплены въ колодозѣ, къ которому нынѣ совершается, во время засухъ, крестный ходъ, для освященія воды.
Переклад
СИТНИКИ, село за 10 верст від Корсуня, при струмку Корсунці, поблизу великої дороги з Богуслава до Корсуня. Жителів обох статей 540. Про назву свого села жителі розповідають таке: за 1 версту від теперішнього села є урочище, розташоване по горах, під назвою Тарасовка. Тут спершу було село, а на найвищій горі стояла парафіяльна церква. Але після частих татарських і польських нападів село разом із церквою спалено, і більша частина жителів пішла далі на захід і заселила нове село у Звенигородському повіті, відоме нині під назвою Тарасовка. Проте кілька осіб зі старожилів давньої Тарасовки оселилися серед лісу, на місці теперішнього села, і, оскільки через свою бідність і брак худоби не могли займатися землеробством, то здобували собі прожиток виготовленням сит, а для татар робили волосяні мішки, відомі під назвою саків. Звідси й назва села. За розповідями, дзвони давньої тарасовської церкви затоплено в криниці, до якої тепер під час посух ходять хресним ходом, щоб освятити воду.
Оригінал
Деревня Моринцы, составляющая съ Сытниками одинъ приходъ, лежитъ по тому же ручью, выше на 2 версты. Жителей обоего пола 517.
Переклад
Село Моринці, що становить із Ситниками одну парафію, лежить на тому самому струмку, на 2 версти вище. Жителів обох статей 517.
Оригінал
Церковь во имя Іоанна Богослова, деревяная, построенная во второй половинѣ прошлаго вѣка, а въ 1854 году фундаментально перестроенная, 6-го класса; земли имѣетъ 47 десятинъ.
Переклад
Церква на честь Іоанна Богослова, дерев’яна, збудована в другій половині минулого століття, а 1854 року капітально перебудована, 6-го класу; землі має 47 десятин.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 10 верст ≈ 10,7 км; 1 верста ≈ 1,1 км; 2 версти ≈ 2,1 км; 47 десятин ≈ 51,3 га. Перерахунок наш.
Назва. «Сытники» — Ситники. Тепер — село Ситники Корсунь-Шевченківської громади Черкаського району Черкаської області.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Канівський повіт, «Бывшее Корсунское старотство, а нынѣ вотчинное имѣніе князя Лопухина.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 580–581. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/sytnyky/