Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
СИНИЦА, село на правой сторонѣ Роси, въ 10-ти верстахъ выше Босуславля, при впаденіи ручья Синицы, образующаго полуостровъ, способный къ укрѣпленію. Остатки укрѣиленій, состоящихъ въ валахъ и рвахъ и теперь видны. По преданію народному Синица считалась нѣкогда городомъ съ нѣсколькими церквами и греческимъ монастыремъ, которому принадлежало нѣсколько водяныхъ мельницъ на рѣчкѣ Синицѣ и каменныя лавки въ городѣ. Монастырь стоялъ среди остающихся окоповъ. Жителей обоего пола 1204; въ 1790 году въ 80-ти дворахъ было обоего пола 631. Въ люстраціи 1765 Синица названа мѣстечкомъ и считалась особымъ старотствомъ, бывшимъ во владѣніи до 1789 года Константина Олизара, подкоморія Владимірскаго и князя Понятовскаго. Старотство приносило годичнаго дохода 4525 злот. 19 грош.
Переклад
СИНИЦЯ, село на правому березі Росі, за 10 верст вище Богуслава, біля впадіння струмка Синиці, який утворює півострів, придатний для укріплення. Залишки укріплень, що складаються з валів і ровів, видно й тепер. За народним переказом, Синиця колись вважалася містом із кількома церквами й грецьким монастирем, якому належали кілька водяних млинів на річці Синиці та кам’яні крамниці в місті. Монастир стояв серед окопів [земляних укріплень], що збереглися. Жителів обох статей 1204; 1790 року в 80 дворах був 631 житель обох статей. У люстрації 1765 року Синицю названо містечком, і вона вважалася окремим староством, яке до 1789 року було у володінні Костянтина Олізара, підкоморія володимирського, і князя Понятовського. Староство давало 4525 злотих 19 грошів річного доходу.
Оригінал
О церкви Синицкой во имя Воскресенія Христова, въ визитѣ 1746 года Богуславскаго деканата говорится, что она заложена недавно около старой, существовавшей 1706 года и вполовину только выстроена. Къ ней въ то время назначенъ былъ уніатскимъ митрополитомъ священникъ Алексѣй Говяда; но жители, желая имѣть православнаго священника, его не допускали. Впослѣдствіи, уже послѣ коліивщины, въ 1779 году, жители приняли уніата Блажея Жураковскаго, по настоянію бывшаго Синицкаго старосты Леонарда Олизара. Но въ 1795 году окончательно оставили ненавистную унію съ еретиками. Церковь Синицкая причислена къ 6-му классу; земли имѣетъ указную пропорцію.
Переклад
Про синицьку церкву на честь Воскресіння Христового у візиті Богуславського деканату 1746 року сказано, що її недавно заклали біля старої, яка існувала 1706 року, і збудували лише наполовину. До неї тоді уніатський митрополит призначив священника Олексія Говяду; але жителі, бажаючи мати православного священника, його не допускали. Згодом, уже після Коліївщини, 1779 року, жителі прийняли уніата Блажея Жураковського — на наполягання колишнього синицького старости Леонарда Олізара. Але 1795 року вони остаточно покинули ненависну унію з єретиками. Синицьку церкву зараховано до 6-го класу; землі має указну пропорцію.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км. У статті: 10 верст ≈ 10,7 км. Перерахунок наш.
Назва. «Синица» — Синиця.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
«Деканат». Церковна округа з кількох парафій на чолі з деканом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Канівський повіт, «Вотчинное имѣніе графовъ Браницкихъ.»
- Сторінки
- 563 · скан 563
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 563. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/synytsia-kanivskyi/