Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ИСАЙКИ, село въ 6-ти верстахъ отъ Богуславля между лѣсистыми и глинистыми горами, по ручью Репяху, выше села Хохотвы. Среди села возвышается огромная могила, называемая Макаровою горою; на ней, по преданію, нѣкогда стояла церковь во имя Св. Макарія. Жителей обоего пола 1801; въ 1741 году въ Исайкахъ было 80 дворовъ, а въ 1790 уже 180 и 1029 душъ обоего пола народонаселенія. Село́ особенно извѣстно, какъ и Дыбинцы, производствомъ глиняной посуды, въ большомъ количествѣ отправляемой для продажи въ Херсонскую губернію и въ Одессу.
Переклад
ІСАЙКИ, село за 6 верст від Богуслава, між лісистими й глинистими горами, над струмком Репяхом, вище села Хохітви. Посеред села височить величезна могила, яку називають Макаровою горою; на ній, за переказом, колись стояла церква на честь св. Макарія. Жителів обох статей 1801; 1741 року в Ісайках було 80 дворів, а 1790 року вже 180 [дворів] і 1029 душ населення обох статей. Село особливо відоме, як і Дибинці, виробництвом глиняного посуду, який у великій кількості відправляють на продаж до Херсонської губернії та в Одесу.
Оригінал
Объ Исайковской церкви во имя Архангела Михаила говорится въ визитѣ 1741 и 1746 годовъ Богуславскаго деканата, какъ давно существующей и имѣвшей давній фундушъ въ земляхъ; она была построена 1726 года; священникомъ при ней тогда былъ Діонисій Николаевичъ, посвященный 4-го августа 1717 года въ Кіевѣ митрополитомъ Кроковскимъ, въ 1739 утвержденный въ Львовѣ унитскимъ митрополитомъ. Церковь эта существовала только до 1748 года, въ которомъ она развалилась, и на ея мѣсто выстроена нынѣшняя, деревяная же, дубовая. Она посвящена Іоанномъ Визерскимъ, деканомъ Богуславскимъ; по штатамъ отнесена къ 4-му классу, земли имѣетъ указную пропорцію. Земли эти, какъ значится въ визитѣ Богуславскаго деканата, куплены прихожанами и священникомъ.
Переклад
Про ісайківську церкву на честь Архангела Михаїла у візитах Богуславського деканату 1741 і 1746 років говориться як про таку, що існує здавна й має давній фундуш у землях; збудовано її 1726 року; священником при ній тоді був Діонісій Николаєвич, висвячений 4 серпня 1717 року в Києві митрополитом Кроковським, а 1739 року затверджений у Львові уніатським митрополитом. Ця церква існувала лише до 1748 року, коли розвалилася, і на її місці збудовано теперішню, теж дерев’яну, дубову. Її освятив Іоанн Визерський, богуславський декан; за штатами її віднесено до 4-го класу, землі має указну пропорцію. Ці землі, як зазначено у візиті Богуславського деканату, купили парафіяни й священник.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км. У статті: 6 верст ≈ 6,4 км. Перерахунок наш.
Назва. «Исайки» — Ісайки.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Фундуш». Земля, кошти чи доходи, надані на утримання церкви або монастиря.
«Деканат». Церковна округа з кількох парафій на чолі з деканом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Канівський повіт, «Вотчинное имѣніе графовъ Браницкихъ.»
- Сторінки
- 563 · скан 563
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 563. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/isaiky/