Свитинці у Похилевича (1864)

Переклад

СВИТИНЦІ, село у верхів’ї струмка Мика. Землі 2003 десятини, а в Сосновському маєтку ще 925 дес. Жителів обох статей: у власне Свитинцях, тобто східній частині села, 727, у Сосновці, тобто західній частині, 527. 1741 року у Свитинцях налічувалося 30 дворів, а на Сосновці 7. Обидві частини села в минулому столітті належали до Погребищенського ключа. Нині перша є власністю Євстафія Івановича Казимірського, а друга — графа Едуарда Тишкевича (див. Білопілля).

Переклад

Церква на честь Архангела Михаїла існує тут здавна. У візитах за 1741 і 1746 роки (Погребищенський деканат) пояснено, що вона була дубова, збудована 1738 року 1). Коли ця церква занепала, 1790 року колишня поміщиця Ядвіга Грабовська збудувала теперішню, так само дерев’яну. За штатом її віднесено до 5-го класу; землі має 40 десятин.

Переклад

Виписуємо з візити за 1741 рік презенту, дану церквам власницею маєтку: «Уршуля, Францишка з Ксіонжат на Збаражу и Вишневцу Корыбутов Вишневецких Радзивилова, Ксіенжна на Олыцѣ, Несвижу, Бирцах, Дубинцах, Слуцку, Копылю, Клецку и Свіентего паньства Римскіего грабянка; на Мирцѣ, Шидловцу, Крчах и Біалей Воеводина Троцка; Гетманова польна В. К. Литовскіего; Члуховска et cæt. Старостина. Ясне Віельможнему Е. М. Ксіендзу Атаназему на Шептицах Шептицкіему..... по залеценю услуг моих, доноше до віадомост̄и, иж, склонивши ся до супплики подданных моих, вси Свитинец, на Украинѣ ситуованей, до ключа Ширмовскаго прилеглей, и в одлеглости без свей церкви зостаіоцых, добр моих дѣдичных, росказалам церкіев нова̨ ериговат̄ь, надаіанц до ней каждему, од нас и сукцессоров наших презентованему парохови грунта ве тр̄и руцы на дни десят̄ь, сіяножент̄и также на дни десіа̨т̄ь, кторего, без жадней ни от кого пр̄ешкоды, ма спокойне уживат̄ь звычаем наших капланов, в добрах наших зостаіонцых. До кторей-то церкви, маіа̨ц соби залецонего и способнего in omni virum probatum, пана Михала Левицкіего презентуе, віеле упрашаіа̨ц, абы pro debito rithu зестал consecratus и до церкви звышпомянованей introductus et admissibilis; и никто иный, тылько тен, кто́рего я презентуе, даіа̨ц му potestatem in omni administrandi. Цо для лепшей віары ре̨ка̨ власна, ствіерд̵ам. Datum в замку Олыцким 1739 anno 19 Февр. Францишка, Ксіа̨жна з Вишневецких, Радзивиллова» [Уршуля Францішка з князів Корибутів Вишневецьких на Збаражі й Вишнівці Радзивіллова, княгиня на Олиці, Несвіжі, Бирцах, Дубинцах, Слуцьку, Копилі, Клецьку й графиня Священної Римської імперії; воєводина троцька на Мирі, Шидловці, Крчах і Білій; гетьманова польна Великого князівства Литовського; члуховська та ін. старостиня. Ясновельможному його милості отцю Атанасію Шептицькому на Шептицях..... поручаючи свої послуги, доводжу до відома, що, схилившись до прохання моїх підданих із села Свитинців, розташованого в Україні, прилеглого до Ширмівського ключа, які живуть далеко й без своєї церкви, — моїх спадкових маєтків, — я наказала заснувати нову церкву, надаючи до неї кожному парохові, якого презентуватимемо ми та наші наступники, ґрунту в трьох полях на десять днів, сіножаті так само на десять днів, і він має спокійно, без жодної ні від кого перешкоди, користуватися ними за звичаєм наших священиків, що перебувають у наших маєтках. До цієї церкви, маючи рекомендованого мені й здібного, в усьому випробуваного мужа, пана Михала Левицького, презентую його, дуже просячи, щоб його за належним обрядом висвятили, ввели до вищезгаданої церкви й допустили; і ніхто інший, тільки той, кого я презентую, даючи йому владу в усьому порядкувати. Для більшої віри стверджую це власною рукою. Дано в Олицькому замку 1739 року 19 лютого. Францішка, княжна з Вишневецьких, Радзивіллова].