Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
СУББОТОВЪ, село на правой гористой сторонѣ Тясмина, въ 8-ми верстахъ выше Чигирина. Въ самомъ селеніи впадаетъ въ Тясминъ ручеекъ текущій изъ Мотроненскаго лѣса, который окружаетъ село съ трехъ сторонъ. Жителей обоего пола: православныхъ 2419 въ 200 дворахъ и евреевъ 32; въ 1741 году считалось 100 дворовъ; въ 1808—140, а жителей 1157. До 1800 года Субботовъ считался мѣстечкомъ, въ коемъ собирались значительныя ярмарки. Небольшіе базары собираются здѣсь и въ настоящее время. Почва земли въ селеніи и окрестностяхъ очень хорошая, черноземная; но пахатныя поля, простираясь по крутымъ покатостямъ горъ, обрабатываются съ большимъ трудомъ. Огороды у жителей, по тѣснотѣ усадьбъ небольшіе, однако въ нихъ воздѣлывается между прочимъ и табакъ; сады при домахъ и въ окрестныхъ лѣсахъ съ любовію поддерживаются; обширные луга по Тясмину покрыты камышами и озерами, глубиною отъ 1 аршина до 3-хъ саженей.
Переклад
СУБОТІВ, село на правому гористому березі Тясмину, за 8 верст вище Чигирина. У самому селі в Тясмин впадає струмок, що тече з Мотроненського лісу, який оточує село з трьох боків. Жителів обох статей: православних 2419 у 200 дворах і євреїв 32; 1741 року налічувалося 100 дворів; 1808-го — 140, а жителів 1157. До 1800 року Суботів вважався містечком, у якому збиралися значні ярмарки. Невеликі базари збираються тут і тепер. Ґрунт у селі та околицях дуже добрий, чорноземний; але орні поля, що простягаються крутими схилами гір, обробляють з великими труднощами. Городи в жителів через тісноту садиб невеликі, однак у них вирощують, між іншим, і тютюн; сади біля хат і в навколишніх лісах з любов’ю доглядають; широкі луки над Тясмином укриті очеретами й озерами завглибшки від 1 аршина до 3 сажнів.
Оригінал
Субботовъ въ исторіи замѣчателенъ тѣмъ, что, по поводу отнятія этаго села отъ Богдана Хмельницкаго по тому поводу, что онъ небылъ польскимъ шляхтичемъ, или потомственнымъ дворяниномъ, загорѣлась рѣшительная война между Малороссіянами и Поляками, кончившаяся паденіемъ Польши. Извѣстно, что Субботовъ подаренъ еще отцу Богдана Чигиринскому сотнику Михаилу Хмельницкому, когда онъ былъ писаремъ сборовъ, при Чигиринскомъ старостѣ Иванѣ Даниловичѣ Конецпольскомъ, а сынъ присоединилъ къ батьковщинѣ необитаемыя земли и обогатилъ построеніемъ мельницъ, сожженныхъ брехуномъ (такъ названъ въ Бѣлоцерковскомъ универсалѣ гетмана) Чаплинскимъ. Домъ незабвеннаго Богдана стоялъ близъ нынѣшей Ильинской церкви, которая имъ построена и служила для него домовою церковью. Еще около 1830 года оставались отъ этаго дома развалины стѣнъ, вышиною въ сажень; но невѣжество допустило разобрать ихъ для фундамента подъ церковь Медведовскаго монастыря. Теперь, на мѣстѣ дома Хмельницкаго, стоитъ гумно крестьянина; мѣстами только замѣтны слѣды фундамента по кирпичамъ выбивающимся изъ подъ травы; а недавно раскопанъ и каменный подъ домомъ погребъ. Дворъ кругомъ былъ обсыпанъ двумя ярусами валовъ. Садъ и звѣринецъ, на югъ отъ замка и церкви, тянулся на полторы версты, до горы называемой Валокъ. Вообще усадьба Хмельницкаго составляла небольшой замокъ, какіе были необходимы въ тѣ времена, когда каждый день можно было ожидать или набѣга татарскаго, или нападенія Поляковъ, или просто кровавой ссоры съ сосѣдомъ. Подъ горою, на которой стоялъ домъ, замѣтенъ слѣдъ плотины и изсякшаго пруда. По мнѣнію нѣкоторыхъ здѣсь стояла та мельница, о которой упоминается въ лѣтописи самовидца. Но ближайшія изслѣдованія убѣждаютъ, что прудъ и мельница построены были и уничтожены въ позднѣйшее время. Ко временамъ Хмельницкаго жители относятъ три креницы, одна подлѣ другой, съ легкою и прозрачною водою, обязанныя своимъ сохраненіемъ тому, что находятся вдали отъ замка—на концѣ сада или звѣринца. Изъ урочищъ близъ Субботова замѣчательно въ Мотроненскомъ лѣсу городище именуемое Вовково, въ которомъ, по преданію, гайдамаки скрыли награбленныя сокровища, и откуда Юрій Хмельницкій, стрѣляя изъ пушекъ, збилъ главы на церкви своего отца въ Субботовѣ.
Переклад
Суботів в історії примітний тим, що через відібрання цього села в Богдана Хмельницького під тим приводом, що він не був польським шляхтичем, або спадковим дворянином, спалахнула рішуча війна між малоросіянами й поляками, що скінчилася падінням Польщі. Відомо, що Суботів було подаровано ще батькові Богдана, чигиринському сотникові Михайлові Хмельницькому, коли він був писарем зборів за чигиринського старости Івана Даниловича Конецпольського, а син приєднав до батьківщини незаселені землі й збагатив [її], збудувавши млини, які спалив брехун (так його названо в білоцерківському універсалі гетьмана) Чаплинський. Дім незабутнього Богдана стояв біля теперішньої Іллінської церкви, яку він збудував і яка була його домовою церквою. Ще близько 1830 року від цього дому залишалися руїни стін заввишки в сажень; але неуцтво допустило розібрати їх на фундамент для церкви Медведівського монастиря. Тепер на місці дому Хмельницького стоїть гумно селянина; лише подекуди помітні сліди фундаменту — за цеглинами, що проглядають з-під трави; а недавно розкопано й кам’яний льох під домом. Двір довкола був обсипаний двома ярусами валів. Сад і звіринець на південь від замку й церкви тяглися на півтори версти, до гори, що зветься Валок. Загалом садиба Хмельницького була невеликим замком; такі були необхідні в ті часи, коли щодня можна було чекати або татарського набігу, або нападу поляків, або просто кривавої сварки із сусідом. Під горою, на якій стояв дім, помітно слід греблі й висохлого ставу. На думку декого, тут стояв той млин, про який згадано в літописі Самовидця. Але докладніші дослідження переконують, що став і млин були збудовані й знищені в пізніші часи. До часів Хмельницького жителі відносять три криниці, одна біля одної, з легкою й прозорою водою; вони вціліли завдяки тому, що розташовані далеко від замку — в кінці саду чи звіринця. З урочищ поблизу Суботова примітне городище в Мотроненському лісі, що зветься Вовково; за переказом, у ньому гайдамаки сховали награбовані скарби, а звідти Юрій Хмельницький, стріляючи з гармат, збив бані на церкві свого батька в Суботові.
Оригінал
Въ Субботовѣ двѣ церкви: каменная Ильинская и деревяная Михайловская.
Переклад
У Суботові дві церкви: кам’яна Іллінська і дерев’яна Михайлівська.
Оригінал
Первая, построенная незабвеннымъ Богданомъ, была его домовою или замковою церковію и чудесно сохранилась отъ ненависти, безпощадно разрушавшей все, съ чемъ соединялось воспоминаніе о великомъ мужѣ. Построена она, какъ сказано въ описаніи церквей игумена Мелхиседека, въ 1651 году. Послѣ Хмельницкаго и послѣ варварскихъ опустошеній, произведенныхъ Чарнецкимъ, церковь оставалась въ запустѣніи много лѣтъ. Еще въ 1741 году во время визиты, она найдена старою, опадлою и неогороженою съ утварью самою бѣдною (гробница деревяная, чаша оловяная и проч.), хотя тогда и была приходскою для половины жителей Субботовскихъ. Съ 1820 года она причислена къ кладбищнымъ церквамъ, а прежній ея приходъ причисленъ къ Михайловской церкви. Съ того времени она неимѣетъ особаго причта и, не будучи поддерживаема починками, клонится къ разрушенію 1). Каждый русскій путешественникъ, котораго случай приведетъ въ эту убогую церковь, пусть поклонится съ благоговѣніемъ мѣсту за столбомъ съ южной стороны, близъ выхода изъ церкви. Здѣсь короткое время покоились бренные остатки великаго Богдана и сына его Тимоѳея, подъ мраморнымъ памятникомъ, съ приличными надписями, пока святотатственная рука злодѣя, къ стыду власти, которой онъ служилъ, неизвлекла ихъ оттуда, чтобы наругаться надъ прахомъ того, кто, при жизни своей, до самыхъ основаній поколебалъ искусственное зданіе езуитскаго государства. Мраморный памятникъ и надписи уничтоженныя Чарнецкимъ, доселѣ не возстановлены. Мы слышали, что многіе любители памяти Хмельницкаго, предполагаютъ построить въ честь его монументъ въ Чигиринѣ или Бѣлой-церкви; но, по мнѣнію нашему, приличнѣе было-бы возстановить памятникъ надъ его могилою въ Субботовской церкви и поправить на ней разрушающуюся деревяную крышу.
Переклад
Перша, збудована незабутнім Богданом, була його домовою, або замковою, церквою і дивом уціліла від ненависті, що нещадно руйнувала все, з чим пов’язувалася пам’ять про великого мужа. Збудована вона, як сказано в описі церков ігумена Мелхиседека, 1651 року. Після Хмельницького і після варварських спустошень, яких завдав Чарнецький, церква багато років залишалася в запустінні. Ще 1741 року під час візити її знайдено старою, занепалою й необгородженою, з найбіднішим начинням (гробниця дерев’яна, чаша олов’яна тощо), хоча тоді вона й була парафіяльною для половини суботівських жителів. З 1820 року її зараховано до цвинтарних церков, а її колишню парафію приписано до Михайлівської церкви. Відтоді вона не має окремого причту і, оскільки її не підтримують ремонтами, хилиться до руїни 1). Кожен руський мандрівник, якого випадок приведе до цієї убогої церкви, нехай із благоговінням уклониться місцю за стовпом з південного боку, біля виходу з церкви. Тут недовго спочивали тлінні останки великого Богдана та його сина Тимофія під мармуровим пам’ятником із належними написами, доки святотатська рука лиходія, на сором владі, якій він служив, не витягла їх звідти, щоб поглумитися з праху того, хто за свого життя до самих основ похитнув штучну будову єзуїтської держави. Мармуровий пам’ятник і написи, знищені Чарнецьким, досі не відновлено. Ми чули, що багато шанувальників пам’яті Хмельницького мають намір поставити на його честь монумент у Чигирині чи Білій Церкві; але, на нашу думку, доречніше було б відновити пам’ятник над його могилою в суботівській церкві й полагодити на ній дерев’яний дах, що руйнується.
Оригінал
Замѣчательно, что въ послѣдніе годы палатою госуд. им. было утверждено предположеніе, разобрать ее до основанія, отмѣненное только по настойчивому сопротивленію духовнаго вѣдомства.
Переклад
Примітно, що останніми роками палата держ. майна затвердила пропозицію розібрати її до основ; цю пропозицію скасували лише через наполегливий опір духовного відомства.
Оригінал
Приходская Михайловская церковь построена въ 1786 году на мѣсто прежней деревяной-же, въ 1718 году построенной. По штатамъ она причислена къ 4-му классу; земли имѣетъ 65 десятинъ.
Переклад
Парафіяльну Михайлівську церкву збудовано 1786 року на місці колишньої, теж дерев’яної, збудованої 1718 року. За штатами вона належить до 4-го класу; землі має 65 десятин.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, сажень — близько 2,13 м, десятина — близько 1,09 га. У статті: 8 верст ≈ 8,5 км; 3 сажні ≈ 6,4 м; 65 десятин ≈ 71 га. Перерахунок наш.
Назва. «Субботовъ» — Суботів. Тепер — село Суботів Черкаської області.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Городище», «замковище». Місце давнього укріплення з валами й ровами.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Чигиринський повіт, «Селенія, составлявшія Чигиринское старотство, а нынѣ состоящія въ вѣдомствѣ государственныхъ имуществъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 680–682. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/subotiv/
