Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
СТУПИЧНА, село при безъименномъ ручьѣ, впадающемъ при селѣ Окниной за 6-ть верстъ въ рѣку Вербовецъ. Жителей обоего пола 995. Съ 1855 года принадлежитъ нынѣшнему Кіевскому гражданскому губернатору, Генералъ-лейтенанту, Павлу Ивановичу Гессе, по покупкѣ отъ Адріана Лопухина. О названіи села люди разсказываютъ слѣдующее: когда окрестности принадлежали еще къ Смѣлянщинѣ: то однажды князь Любомірскій, охотясь съ своими друзьями, въ обширныхъ нѣкогда лѣсахъ, похвалилъ это мѣсто и пожелалъ, чтобы на немъ было село. Окружавшіе его рѣшились исполнить мысль вельможи тотчасъ. Срубили немедленно лѣсъ, построили церковь, сто домовъ, сто печей въ нихъ, собрали сто паръ молодыхъ людей и, къ возврату князя съ охоты, приготовили сто свадьбъ. Отсюда и названіе села, данное шутомъ князя.
Переклад
СТУПИЧНЕ, село біля безіменного струмка, що за 6 верст [звідси], біля села Вікниного, впадає в річку Вербовець. Жителів обох статей 995. З 1855 року належить нинішньому київському цивільному губернаторові, генерал-лейтенантові Павлу Івановичу Гессе, який купив його в Адріана Лопухіна. Про назву села люди розповідають таке: коли околиці ще належали до Смілянщини, то одного разу князь Любомирський, полюючи зі своїми друзями в колись великих лісах, похвалив це місце й побажав, щоб на ньому було село. Його оточення вирішило негайно здійснити задум вельможі. Одразу вирубали ліс, збудували церкву, сто домів, сто печей у них, зібрали сто пар молодих людей і до повернення князя з полювання приготували сто весіль. Звідси й назва села, яку дав блазень князя.
Оригінал
Церковь Богородичная, деревяная, 5-го класса; земли имѣетъ 51 десятину, неизвѣстно въ какомъ году построена.
Переклад
Церква Богородична, дерев’яна, 5-го класу; землі має 51 десятину, невідомо, якого року збудована.
Примітки до перекладу
Міри. Десятина — близько 1,09 га. У статті: 51 десятина ≈ 55,7 га. Перерахунок наш.
Назва. «Ступична» — Ступичне.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Звенигородський повіт, «Имѣнія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Сторінки
- 409 · скан 409
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 409. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/stupychne/