Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ПРИЛУКА, мѣстечко по обѣимъ сторонамъ рѣки Десны, въ 5-ти верстахъ ниже села Лосіевки, отъ Бердичева въ 65-ти верстахъ. Жителей обоего пола: православныхъ 2824, римскихъ католиковъ 303, евреевъ 2020. Прилука упоминается въ Русскихъ лѣтописахъ еще до Татарскаго нашествія. Тогда она считалась въ предѣлахъ Кіевской области. Около 1150 года Прилуку взялъ Владиміръ, князь Галицкій, воевавшій тогда съ Всеволодомъ великимъ княземъ Кіевскимъ. Во время козацкихъ войнъ Прилука также часто упоминается, а къ этому кажется періоду времени должно относить построеніе земляныхъ укрѣпленій и теперъ еще остающихся. Она считалась тогда сотеннымъ городомъ Кальницкаго полка и была самою сѣверною сотнею въ этомъ полку, а Погребища граничили уже съ Бѣлоцерковскимъ полкомъ. Въ 1653 году польскій отрядъ подъ начальствомъ Чарнецкаго разорилъ въ конецъ Самгородокъ и Прилуку, перебивши въ этихъ городахъ невинныхъ и беззащитныхъ людей 1). Въ началѣ прошлаго вѣка, по возстановленіи польскаго владычества, Прилука принадлежала графу Борженскому (предъ закрытіемъ королевства Александру), подстолему коронному. Въ 1780 году всѣ евреи переселены изъ старой въ новой Прилуку. Рѣка десна образуя въ мѣстечкѣ огромный прудъ, раздѣляетъ мѣстечко на двѣ части старую и новую Прилуку. Первая по лѣвой или восточной сторонѣ рѣки, а другая по правой. Новая Прилука называется также Киселями. Въ настоящее время старая Прилука имѣющая половину населенія и 4949 дасятинъ земли, принадлежитъ Цеславу Владиславовичу Здѣховскому, наслѣдовавшему по своемъ отцѣ. Новая Прилука или Кисели принадлежитъ слѣдующимъ шести владѣльцамъ: (латин. испов.).
Переклад
ПРИЛУКА, містечко по обидва боки річки Десни, за 5 верст нижче села Лосієвки, за 65 верст від Бердичева. Жителів обох статей: православних 2824, римо-католиків 303, євреїв 2020. Прилука згадується в руських літописах ще до татарської навали. Тоді вона лежала в межах Київської землі. Близько 1150 року Прилуку взяв Володимир, князь галицький, який тоді воював із Всеволодом, великим князем київським. За часів козацьких воєн Прилука також часто згадується, і до цього періоду, здається, слід відносити спорудження земляних укріплень, які збереглися й досі. Тоді вона була сотенним містом Кальницького полку і найпівнічнішою сотнею цього полку, а Погребище вже межувало з Білоцерківським полком. 1653 року польський загін під проводом Чарнецького вщент розорив Самгородок і Прилуку, перебивши в цих містах невинних і беззахисних людей 1). На початку минулого [XVIII] століття, після відновлення польського панування, Прилука належала графові Борженському (перед ліквідацією королівства — Олександрові), коронному підстолію. 1780 року всіх євреїв переселили зі старої Прилуки до нової. Річка Десна, утворюючи в містечку величезний ставок, ділить його на дві частини — стару й нову Прилуку. Перша лежить на лівому, тобто східному, березі річки, а друга — на правому. Нову Прилуку називають також Киселями. Нині стара Прилука, де живе половина населення і є 4949 десятин землі, належить Цеславові Владиславовичу Здеховському, який успадкував її після свого батька. Нова Прилука, або Кисели, належить таким шести власникам: (латинського віросповідання).
Оригінал
| р. д. м. п. | |
| а) Каллисту Гавриловичу Гойжевскому | 271 |
| б) Ивану и Сильвестру Лукіановичамъ Болсуновскимъ | 140 |
| в) Петру Матвѣевичу Карскому | 50 |
| г) Марку Марковичу Березовскому | 38 |
| д) Варѳоломею Константиновичу Савицкому | 7 |
| е) Екатеринѣ Константиновнѣ Подвысоцкой | 6 |
| Земли всѣмъ имъ принадлежитъ 3628 десят. |
Переклад
| р. д. ч. с. [ревізьких душ чоловічої статі] | |
| а) Каллістові Гавриловичу Гойжевському | 271 |
| б) Іванові й Сильвестрові Лук’яновичам Болсуновським | 140 |
| в) Петрові Матвійовичу Карському | 50 |
| г) Маркові Марковичу Березовському | 38 |
| д) Варфоломієві Костянтиновичу Савицькому | 7 |
| е) Катерині Костянтинівні Подвисоцькій | 6 |
| Землі всім їм належить 3628 десятин. |
Оригінал
Двѣ церкви приходскія:
Переклад
Дві парафіяльні церкви:
Оригінал
Въ старой Прилукѣ Преображенская, каменная, построена въ 1819 году. Колокольня деревяная, построена 1820 года. По штатамъ состоитъ въ 5-мъ классѣ; земли имѣетъ 72 десятины. Къ ней принадлежитъ деревня Чуприновка.
Переклад
У старій Прилуці — Преображенська, кам’яна, збудована 1819 року. Дзвіниця дерев’яна, збудована 1820 року. За штатами належить до 5-го класу; землі має 72 десятини. До неї належить село Чуприновка.
Оригінал
Въ новой Прилукѣ церковь Троицкая, деревяная, 4-го класса; земли имѣетъ 71 десятину; построена въ 1730 году. Къ ней приписана деревня Холявинцы. Въ мѣстечкѣ находится каменный римско-католическій костелъ.
Переклад
У новій Прилуці церква Троїцька, дерев’яна, 4-го класу; землі має 71 десятину; збудована 1730 року. До неї приписано село Холявинці. У містечку є кам’яний римо-католицький костел.
Оригінал
Холявинцы, въ 8-ми верстахъ отъ Прилуки, при впаденіи рѣчки Жерди въ Десну. Жителей обоего пола 743; земли 1121 десятина. Принадлежитъ Камиліи Матѳеевнѣ Янковской. Отъ с. Лисѣевки Подольской губерніи отдѣляется ручьемъ.
Переклад
Холявинці, за 8 верст від Прилуки, біля впадіння річки Жерді в Десну. Жителів обох статей 743; землі 1121 десятина. Належить Камілії Матвіївні Янковській. Від с. Лисеєвки Подільської губернії відділене струмком.
Оригінал
Велички т. I, стран. 128.
Переклад
Величко, т. I, стор. 128.
Оригінал
Чуприновка, въ 4-хъ верстахъ къ востоку. Жителей обоего пола 194; земли 360 десятинъ. Принадлежитъ Исидору Антоновичу Радлинскому.
Переклад
Чуприновка, за 4 версти на схід. Жителів обох статей 194; землі 360 десятин. Належить Ісидорові Антоновичу Радлінському.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 5 верст ≈ 5,3 км; 65 верст ≈ 69,3 км; 72 десятини ≈ 78,7 га; 71 десятина ≈ 77,6 га; 8 верст ≈ 8,5 км. Перерахунок наш.
Назва. «Прилука» — Стара Прилука. Тепер — села Стара Прилука і Нова Прилука Турбівської громади Вінницького району Вінницької області (колишні стара й нова частини містечка).
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Бердичівський повіт, «Селенія принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 296–297. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/stara-pryluka/