Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ОСОТА, село тянется вдоль ручья тогоже имени на пространствѣ 5 верстъ. Раздѣляется на старую и новую Осоту. Первая отстоитъ отъ села Головковки въ 10-ти верстахъ на югъ и пресѣкается дорогою изъ Жаботина въ Чигиринъ. Новая Осота лежитъ ниже по ручью, на большой дорогѣ изъ Чигирина въ Каменку. Жителей обоего пола въ обѣихъ частяхъ 3008. Въ 1808 году считалось 1848, а дворовъ 215. Достойно примѣчанія, что въ недавнее время (1840 года), при починкѣ въ Осотѣ плотины, крестьяне открыли въ одномъ оврагѣ, вымытомъ въ глинѣ водою, человѣческій и конскій скелеты. При нихъ найдено много вещей относящихся къ убору и вооруженію. Но почти все это погибло отъ невѣжества нашедшихъ; уцѣлѣли только двѣ золотыя пуговицы, сдѣланныя въ видѣ урнъ, два кольца незамѣчательной формы и бронзовый идолъ Пріапа въ бронзовомъ же кольцѣ, украшенномъ плодами и арабесками сферической формы; что знатоки признаютъ доказательствомъ славянскаго происхожденія вещей и заключаютъ, что найденныя въ Осотѣ кости—какого-то славянскаго князя. Новая Осота называется также Хуторами, а старая переименована была въ половинѣ прошедшаго столѣтія, при князѣ Янѣ-Каэтанѣ Яблуновскомъ—Каэтановкою; но послѣднее названіе забыто народомъ.
Переклад
ОСОТА, село, що тягнеться вздовж однойменного струмка на 5 верст. Поділяється на Стару й Нову Осоту. Перша лежить за 10 верст на південь від села Головківки, і її перетинає дорога з Жаботина до Чигирина. Нова Осота лежить нижче за течією струмка, на великій дорозі з Чигирина до Кам’янки. Жителів обох статей в обох частинах 3008. 1808 року налічувалося 1848 [жителів], а дворів — 215. Варто уваги, що недавно (1840 року), лагодячи в Осоті греблю, селяни відкрили в одному яру, вимитому водою в глині, людський і кінський скелети. При них знайдено багато речей, що стосуються убору й озброєння. Але майже все це загинуло через неуцтво тих, хто знайшов; уціліли тільки два золоті ґудзики, зроблені у вигляді урн, два кільця непримітної форми і бронзовий ідол Пріапа в бронзовому ж кільці, прикрашеному плодами й арабесками сферичної форми; знавці визнають це доказом слов’янського походження речей і роблять висновок, що знайдені в Осоті кістки — якогось слов’янського князя. Нову Осоту називають також Хуторами, а Стару в середині минулого століття, за князя Яна-Каєтана Яблуновського, було перейменовано на Каєтановку; але цю останню назву народ забув.
Оригінал
Двѣ приходскія церкви: въ старой Покровская, а въ новой-Осотѣ Воздвиженская, обѣ деревяныя, 5-го класса; земли имѣютъ по 35 десятинъ. Покровская построена въ 1844, а Воздвиженская въ 1839 году, издержками нынѣшняго владѣльца имѣнія, на мѣсто прежнихъ ветхихъ церквей; прежняя Покровская была построена въ 1748 году на мѣсто давнѣйшей; Воздвиженская же во второй половинѣ истекшаго столѣтія, когда народонаселеніе Осоты умножилось и ощутилась потребность въ другой церкви.
Переклад
Дві парафіяльні церкви: у Старій [Осоті] Покровська, а в Новій Осоті Воздвиженська, обидві дерев’яні, 5-го класу; землі мають по 35 десятин. Покровську збудовано 1844 року, а Воздвиженську — 1839 року коштом нинішнього власника маєтку на місці колишніх занепалих церков; колишню Покровську було збудовано 1748 року на місці давнішої; Воздвиженську ж — у другій половині минулого століття, коли населення Осоти збільшилося й відчулася потреба в другій церкві.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 5 верст ≈ 5,3 км; 10 верст ≈ 10,7 км; 35 десятин ≈ 38,2 га. Перерахунок наш.
Назва. «Осота» — Стара Осота. Тепер — села Стара Осота і Нова Осота Кіровоградської області.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Чигиринський повіт, «Имѣніе принадлежащее И. И. Фундуклею.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 690–691. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/stara-osota/