Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
СТАНИСЛАВЧИКЪ, село называется также Братчиковою-греблею. Послѣднее названіе село получило потому, что здѣсь основанъ въ началѣ прошлаго вѣка хуторъ неизвѣстнымъ по имени Братчикомъ, или почетнымъ прихожаниномъ Ставищской церкви, построившимъ на рѣчкѣ Красючкѣ греблю; другое же названіе присвоено шляхтичемъ Станиславомъ по фамиліи неизвѣстнымъ, который поселился немного времени спустя близъ Братчика. При умножившемся народонаселеніи, оба хутора соединились въ одно селеніе. Впрочемъ и теперъ въ части восточной села преимущественно живутъ владѣльческіе крестьяне, а въ западной шляхта и первую часть называютъ Братчиковою-греблею, а вторую Станиславчикомъ. Село расположено въ долинѣ при соединеніи рѣчекъ Гейсихи и Красючки. Почва—отличный черноземъ; лѣса истреблены. По полямъ вокругъ села разбросано нѣсколько древнихъ могилъ. Нѣкоторые изъ нихъ раскапываемы были изъ любопытства переходившими войсками и въ нихъ, по словамъ жителей, отыскиваемо было разное оружіе турецкой работы и человѣческія кости. Въ селѣ находится обширный владѣльческій фольварокъ, въ которомъ постоянно содержится хлѣба разнаго сорта въ скирдахъ до 40,000 копъ. Винокурня построена въ 1818, а въ 1842 году перестроена, съ возведеніемъ каменныхъ строеній. Жителей обоего пола: православныхъ 946, латинствующихъ 61. Въ числѣ жителей состоитъ значительная часть (200) изъ польской шляхты.
Переклад
СТАНІСЛАВЧИК, село, яке називають також Братчиковою Греблею. Останню назву село дістало тому, що на початку минулого століття тут заснував хутір невідомий на ім’я Братчик, або почесний парафіянин Ставищенської церкви, який збудував на річечці Красючці греблю; а другу назву дав шляхтич Станіслав, невідомий на прізвище, що трохи згодом оселився поблизу Братчика. Коли населення збільшилося, обидва хутори злилися в одне селище. Утім, і тепер у східній частині села живуть переважно поміщицькі селяни, а в західній — шляхта, і першу частину називають Братчиковою Греблею, а другу — Станіславчиком. Село розташоване в долині, при злитті річечок Гейсихи й Красючки. Ґрунт — чудовий чорнозем; ліси винищено. По полях довкола села розкидано кілька давніх могил. Деякі з них розкопували з цікавості війська, що проходили [тут], і в них, за словами жителів, знаходили різну зброю турецької роботи й людські кості. У селі є великий фільварок власника, у якому постійно зберігається хліб різних сортів у скиртах — до 40 000 кіп. Гуральню збудовано 1818 року, а 1842 року перебудовано, звівши кам’яні будівлі. Жителів обох статей: православних 946, латинників 61. Значну частину жителів (200) становить польська шляхта.
Оригінал
Церковь деревяная, во имя Рождества пресвятыя Богородицы; построена въ 1770 году, иждивеніемъ прихожанъ и особенными пожертвованіями дворянки Екатерины Жураковской, для внутренняго ея украшенія. Благотворительница эта погребена при входѣ въ церковь, на мѣстѣ обозначеномъ каменнымъ крестомъ. Впослѣдствіи церковь распространена и оправлена 1841—1851 года, при священникѣ Павлѣ Левицкомъ, поступившемъ въ монастырь. По штатамъ она состоитъ въ 6-мъ классѣ; земли имѣетъ указную пропорцію.
Переклад
Церква дерев’яна, на честь Різдва Пресвятої Богородиці; збудована 1770 року коштом парафіян і окремими пожертвами дворянки Катерини Жураковської на її внутрішнє оздоблення. Ця благодійниця похована біля входу до церкви, на місці, позначеному кам’яним хрестом. Згодом церкву розширено й оновлено в 1841—1851 роках за священника Павла Левицького, який пішов у монастир. За штатами вона належить до 6-го класу; землі має указну пропорцію.
Примітки до перекладу
Назва. «Станиславчикъ» — Станіславчик.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Таращанський повіт, «Имѣніе графовъ Браницкихъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 429–430. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/stanislavchyk/
