Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
СОБОЛЕВКА, село въ 3-хъ верстахъ отъ Гнильца, при безъименномъ ручьѣ, впадающемъ за версту съ лѣвой стороны въ Ирпень. Жителей обоего пола: православныхъ 946, римскихъ католиковъ 4, евреевъ 9; земли 2500 десятинъ. Въ половинѣ прошлаго вѣка Соболевка принадлежала Францишку Нитославскому, потомъ его дочери, бывшей замужемъ за полковникомъ Казимиромъ Росцишевскимъ, потомъ, въ слѣдствіе уступочнаго акта, заключеннаго 10-го Ноября 1803 года между Казиміромъ и сыномъ его Валентіемъ Росцишевскими и дочерью Анною княгинею Воропецкою съ одной стороны, а съ другой съ извѣстнымъ предсѣдателемъ Кіевскаго суда Іосифомъ Моршковскимъ, Соболевка поступила въ собственность Моршковскаго, а по смерти, дочери его Сесиліи Радзивиллъ. А такъ какъ, по завѣщанію послѣдней, должно было употребить значительныя суммы на поддержаніе въ Кіевской губерніи латинства и полонизма: то душеприкащики княгини Радзивиллъ, для точнаго исполненія завѣщанія ея, продали Соболевку, послѣ кратковременнаго владѣнія этимъ селомъ Роха Малишкевича, 19-го Іюня 1853 года, генералъ-маіору Ивану Карловичу Гермейеру. Но по уставной грамотѣ и выкупной здѣлкѣ, крестьяне, при содѣйствіи правительства, купили 957 десятинъ за 28,191 руб.
Переклад
СОБОЛІВКА, село за 3 версти від Долинівки, над безіменним струмком, що за версту впадає з лівого боку в Ірпінь. Жителів обох статей: православних 946, римо-католиків 4, євреїв 9; землі 2500 десятин. У середині минулого століття Соболівка належала Францишкові Нітославському, потім його дочці, що була заміжня за полковником Казимиром Росцишевським; потім, унаслідок акта поступки, укладеного 10 листопада 1803 року між Казимиром і його сином Валентієм Росцишевськими та дочкою Анною, княгинею Воронецькою, з одного боку, і відомим головою Київського суду Іосифом Моршковським — з другого, Соболівка перейшла у власність Моршковського, а після [його] смерті — його дочки Сесилії Радзивілл. А оскільки за заповітом останньої належало витратити значні суми на підтримку латинства й полонізму в Київській губернії, то душоприказники княгині Радзивілл, щоб точно виконати її заповіт, продали Соболівку — після нетривалого володіння цим селом Роха Малишкевича — 19 червня 1853 року генерал-майорові Іванові Карловичу Гермейєру. Але за уставною грамотою та викупною угодою селяни за сприяння уряду купили 957 десятин за 28 191 руб.
Оригінал
Церковь Свято-Аннинская, деревяная, 6-го класса; земли имѣетъ 35 десятинъ; построена 1799 года. Существовавшая до нея была построена въ 1764 году.
Переклад
Церква Святої Анни, дерев’яна, 6-го класу; має 35 десятин землі; збудована 1799 року. Та, що існувала до неї, була збудована 1764 року.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 3 версти ≈ 3,2 км; 2500 десятин ≈ 2731 га; 957 десятин ≈ 1046 га; 35 десятин ≈ 38,2 га. Перерахунок наш.
Назва. «Соболевка» — Соболівка. Тепер — село Соболівка Брусилівської громади Житомирського району Житомирської області.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Сквирський повіт, «Мѣстечка и селенія принадлежавшія въ прошломъ и текущемъ столѣтіи разнымъ лицамъ.»
- Сторінки
- 228 · скан 228
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 228. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/sobolivka/