Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
НОВАКИ вмѣстѣ съ Хотиновкою составляютъ одно село, раздѣляемое только небольшою поляною на двѣ равныя части. Оно находится на сѣверозападномъ краю уѣзда, при соединеніи ручьевъ Уманки и Иванки. Жителей обоего пола 1352. Жители утверждаютъ, что на мѣстѣ Хотиновки въ древности стоялъ городъ, именовавшійся Хотыномъ и разрушенный татарами. Касательно же основанія Новаковъ разсказываютъ слѣдующую легенду: было три братья: Новакъ, Ходакъ и Сингай. Новакъ былъ хозяиномъ куреня и распорядителемъ общаго имущества; Ходакъ былъ на посылкахъ по торговлѣ, а Сингай смотрѣлъ за лѣсомъ и былъ звѣроловомъ. Земли имъ принадлежали по рѣчкамъ Уманкѣ, Моствѣ и Иванкѣ. Въ послѣдствіи Ходакъ поссорился съ Сингаемъ и оба просили Новака раздѣлить между ними землю. Послѣ угощенія Новакъ велѣлъ нести себя на плечахъ каждому по очереди, обѣщавъ назначить тому и другому въ собственность то пространство земли, чрезъ которое перенесетъ его каждый изъ спорившихъ, а себѣ оставитъ лишнее. Такимъ образомъ три братья раздѣлили между собою земли и основали три особыя села, называющіеся нынѣ: Новаки, Ходаки и Сингаи. Послѣднія два села недалеко въ Овручскомъ уѣздѣ. Новаки и Шепеличи въ 1770 году принадлежали Дубравскому, отъ котораго конфискованы въ казну при уничтоженіи польскаго правительства. Въ Новакахъ слѣдуетъ припомнить, что село это ближе всѣхъ селъ Кіевской губерніи, именно только въ 10-ти верстахъ отъ мѣстечка Искоростя, признаваемаго нѣкоторыми учеными Коростенемъ—столицею Древлянъ.
Переклад
НОВАКИ разом із Хотиновкою становлять одне село, яке лише невелика галявина ділить на дві рівні частини. Воно лежить на північно-західному краю повіту, при злитті струмків Уманки та Іванки. Жителів обох статей 1352. Жителі твердять, що на місці Хотиновки в давнину стояло місто, яке звалося Хотином і було зруйноване татарами. Щодо заснування Новаків, то розповідають таку легенду: було три брати — Новак, Ходак і Сингай. Новак був господарем куреня й розпорядником спільного майна; Ходак був на посилках у торгових справах, а Сингай доглядав ліс і був звіроловом. Їм належали землі по річках Уманці, Мостві та Іванці. Згодом Ходак посварився із Сингаєм, і обидва попросили Новака поділити між ними землю. Після частування Новак звелів кожному по черзі нести себе на плечах, пообіцявши віддати одному й другому у власність той простір землі, через який його перенесе кожен зі сперечальників, а собі залишити решту. Так три брати поділили між собою землі й заснували три окремі села, які нині звуться: Новаки, Ходаки й Сингаї. Останні два села неподалік, в Овруцькому повіті. Новаки й Шепеличі 1770 року належали Дубравському, у якого їх конфісковано в казну під час скасування польського уряду. Щодо Новаків варто згадати, що це село найближче з усіх сіл Київської губернії до містечка Іскоростя, яке деякі вчені вважають Коростенем — столицею древлян: лише за 10 верст від нього.
Оригінал
Церковь въ Новакахъ существуетъ съ незапамятныхъ временъ. Нынѣшняя деревяная, крестообразная, объ одномъ куполѣ, въ честь Покрова пресвятыя Богородицы, построена въ 1824 году, на мѣсто сгорѣвшей въ 1823 году. По штатамъ причислена къ 4-му классу; земли имѣетъ 40 десятинъ. Кромѣ Новаковъ приходъ ея составляетъ слѣдующія деревни:
Переклад
Церква в Новаках існує з незапам’ятних часів. Теперішня, дерев’яна, хрестоподібна, з однією банею, на честь Покрови Пресвятої Богородиці, збудована 1824 року на місці згорілої 1823 року. За штатом віднесена до 4-го класу; землі має 40 десятин. Крім Новаків, її парафію становлять такі села:
Оригінал
Стрымъ въ 4-хъ верстахъ отъ Новаковъ. Жителей обоего пола 406. Въ прошломъ столѣтіи принадлежалъ Войнаровскимъ, коихъ потомку Викентію Войнаровскому принадлежитъ и нынѣ третья часть деревни съ 900 десятинами земли. Остальные двѣ трети перешли по связямъ супружества къ Ипполиту Вельгорскому, владѣльцу деревни Зубовщины.
Переклад
Стрим за 4 версти від Новаків. Жителів обох статей 406. У минулому столітті належав Войнаровським, чиєму нащадкові Вікентієві Войнаровському й нині належить третина села з 900 десятинами землі. Решта дві третини перейшли через шлюбні зв’язки до Іполита Вельгорського, власника села Зубовщини.
Оригінал
Зубовщина расположена надъ болотомъ Моства, въ 3-хъ верстахъ отъ Новаковъ. Жителей обоего пола 256, земли числится за помѣщикомъ 1675 десятинъ. До 1796 года Зубовщина принадлежала помѣщику Дубравекому, а въ этомъ году Всемилостивѣйше подарена князю Котузову (Михаилу Ларіоновичу), отъ коего по наслѣдству перешла къ генералъ-маіору Хитрову, который въ 1824 году продалъ Зубовщину Агнишкѣ Прушинской, а сія въ 1834 году Ипполиту Вельгорскому. Этотъ въ 1851 году продалъ полковнику Штаму.
Переклад
Зубовщина розташована над болотом Моства, за 3 версти від Новаків. Жителів обох статей 256, землі числиться за поміщиком 1675 десятин. До 1796 року Зубовщина належала поміщикові Дубравському, а цього року її Всемилостивіше подаровано князеві Кутузову (Михайлові Ларіоновичу), від якого вона в спадок перейшла до генерал-майора Хитрова, що 1824 року продав Зубовщину Агнишці Прушинській, а та 1834 року — Іполитові Вельгорському. Цей 1851 року продав [її] полковникові Штаму.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 10 верст ≈ 10,7 км; 40 десятин ≈ 43,7 га; 4 версти ≈ 4,3 км; 900 десятин ≈ 983 га; 3 версти ≈ 3,2 км. Перерахунок наш.
Назва. «Новаки» — Новаки.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Радомисльський повіт, «СЕЛЕНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАВШІЯ ДО 1795 ГОДА КЪ РАДОМЫСЛЬСКОМУ ИЛИ ПОЛѢССКОМУ ИМѢНІЮ КІЕВСКИХЪ МИТРОПОЛИТОВЪ, СНАЧАЛА ПРАВОСЛАВНЫХЪ, А ПОТОМЪ УНІАТСКИХЪ *).»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 125–126. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/novaky/