Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
СКУРАТОВЪ село получило свое названіе отъ первоначальнаго основателя своего Максима Скураты, которому за военныя подвиги король польскій Стефанъ Баторій подарилъ ту землю, именовавшуюся тогда Михеевскою, какъ о семъ удостовѣряетъ находящаяся и нынѣ у жителей подлинная привиллегія въ 1571 году, Максиму Скуратѣ данная. Жителя села, коихъ число нынѣ простирается до 840 лицъ обоего пола, суть потомки помянутаго Максима Скураты и называются всѣ Скуратовскими. При польскомъ правительствѣ они принадлежали къ сословію околичной шляхты, Русское же правительство утвердило большую часть изъ нихъ въ дворянскомъ достоинствѣ. Подобно своимъ сосѣдямъ дворянамъ Чоповскимъ и Меленевскимъ, Скуратовскіе также неграмотны и никто не заботится объ устройствѣ для дѣтей ихъ училищъ. Они занимаются хлѣбопашествомъ. Скуратовъ или Скураты расположены на ровномъ мѣстѣ при небольшой рѣчкѣ Камянкѣ, впадающей въ Овручскомъ уѣздѣ въ рѣку Ушу. Земли имъ принадлежащія умѣренно плодородны. Количество ихъ простирается до 1435 десятинъ. Село отдѣляется только рѣчкою Камянкою отъ предмѣстья Камянки, составляющаго частное имѣніе съ 2328 десятинами земли, принадлежащаго Аделаидѣ Зборовской. Жителей на Камянкѣ только 320 обоего пола. Въ Скуратовѣ и Камянкѣ живетъ 40 душъ обоего пола евреевъ и 20 римскихъ католиковъ.
Переклад
СКУРАТИ — село, що дістало свою назву від першого засновника Максима Скурати, якому за воєнні звитяги польський король Стефан Баторій подарував ту землю, що звалася тоді Михеєвською, як про це засвідчує оригінальний привілей, наданий 1571 року Максимові Скураті, що й нині зберігається в жителів. Жителі села, яких нині налічується до 840 осіб обох статей, — нащадки згаданого Максима Скурати, і всі звуться Скуратовськими. За польської влади вони належали до стану околичної шляхти, а російський уряд затвердив більшу частину з них у дворянській гідності. Як і їхні сусіди, дворяни Чоповські й Меленевські, Скуратовські теж неписьменні, і ніхто не дбає про влаштування шкіл для їхніх дітей. Вони займаються хліборобством. Скуратів, або Скурати, лежать на рівному місці над невеликою річкою Кам’янкою, що в Овруцькому повіті впадає в річку Уж. Землі, що їм належать, помірно родючі. Їх налічується до 1435 десятин. Село відділяє лише річка Кам’янка від передмістя Кам’янки, яке становить приватний маєток із 2328 десятинами землі, що належить Аделаїді Зборовській. Жителів на Кам’янці лише 320 обох статей. У Скуратах і Кам’янці живе 40 душ обох статей євреїв і 20 римо-католиків.
Оригінал
Церковь въ Скуратовѣ деревяная, во имя Воздвиженія честнаго креста, построена въ 1800 году жителями, непожелавшими вмѣстѣ съ прочими Камянскаго прихода, принять въ то время единеніе съ православно-каѳолическою церковію и хотѣвшими остаться въ уніи съ папскою церковію. Скуратовская Воздвиженская церковь вошла въ общеніе только въ 1839 году. По штатамъ состоитъ въ 7-мъ классѣ; земли имѣетъ 47 десятинъ. При ней въ 1862 году открыто училище съ штатнымъ учителемъ. На Каманкѣ церковь во имя Рождества пресвятыя Богородицы, деревяная, построена въ 1769 году бывшимъ помѣщикомъ Феликсомъ Корженевскимъ. По штатамъ причислена къ 6-му классу; земли имѣетъ 38 десятинъ. Къ послѣдней церкви причислены слѣдующія деревни:
Переклад
Церква в Скуратах дерев’яна, на честь Воздвиження Чесного Хреста, збудована 1800 року жителями, які не побажали разом з рештою кам’янської парафії прийняти тоді єднання з православно-кафолічною церквою і хотіли залишитися в унії з папською церквою. Скуратівська Воздвиженська церква вступила в спілкування [з православною церквою] лише 1839 року. За штатом належить до 7-го класу; землі має 47 десятин. При ній 1862 року відкрито училище зі штатним учителем. На Кам’янці церква на честь Різдва Пресвятої Богородиці, дерев’яна, збудована 1769 року колишнім поміщиком Феліксом Корженевським. За штатом зарахована до 6-го класу; землі має 38 десятин. До цієї церкви приписано такі села:
Оригінал
Писаревка въ 5-ти верстахъ отъ Скуратова при верховьяхъ рѣчкя Камянки на самой границѣ Овручскаго уѣзда. Жителей обоего пола 235, а земли соединенно съ Владовкою 2512 десятинъ. Писаревка съ Владовкою принадлежатъ Цію Ленчицкому.
Переклад
Писаревка за 5 верст від Скуратів, у верхів’ях річки Кам’янки, на самій межі Овруцького повіту. Жителів обох статей 235, а землі разом із Владовкою 2512 десятин. Писаревка з Владовкою належать Цію Ленчицькому.
Оригінал
Владовка называется также Будою Каменецкою въ 3-хъ верстахъ отъ Камянки, при ручьѣ Велени. Жителей обоего пола 220.
Переклад
Владовка, яку називають також Будою Каменецькою, за 3 версти від Кам’янки, на струмку Велені. Жителів обох статей 220.
Оригінал
Омельяне въ 2-хъ верстахъ отъ Камянки, при верховьяхъ ручья Дѣдовки. Жителей обоего пола казенныхъ крестьянъ, приписанныхъ къ Шершневскому обществу 88. Омельяне принято въ казну какъ выморочное имѣніе. Прежде къ Камянской церкви причислялась и деревня Головки, но она недавно отчислена къ Пирожковской церкви, по ближайшему отъ нея разстоянію и удобству.
Переклад
Омельяне за 2 версти від Кам’янки, у верхів’ях струмка Дідовки. Жителів обох статей — казенних селян, приписаних до шершнівської громади, — 88. Омельяне взято в казну як виморочний маєток. Раніше до кам’янської церкви приписували й село Головки, але недавно його переписано до пиріжківської церкви, бо вона ближча й зручніша.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 1435 десятин ≈ 1568 га; 2328 десятин ≈ 2543 га; 47 десятин ≈ 51,3 га; 38 десятин ≈ 41,5 га; 5 верст ≈ 5,3 км. Перерахунок наш.
Назва. «Скуратовъ» — Скурати. Тепер — село Скурати Коростенського району Житомирської області.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Радомисльський повіт, «СЕЛЕНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАВШІЯ ДО 1795 ГОДА КЪ РАДОМЫСЛЬСКОМУ ИЛИ ПОЛѢССКОМУ ИМѢНІЮ КІЕВСКИХЪ МИТРОПОЛИТОВЪ, СНАЧАЛА ПРАВОСЛАВНЫХЪ, А ПОТОМЪ УНІАТСКИХЪ *).»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 128–129. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/skuraty/