Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
СКАЛА, село въ самомъ западномъ углу Таращанскаго, на границѣ Липовецкаго уѣзда, въ 90 верстахъ отъ Таращи. Село получило названіе отъ мѣстоположенія, ибо главная часть его лежитъ на скалѣ. Въ народѣ осталось преданіе, что село прежде именовалось Скалатинъ, и лежало нѣсколько выше, по правую сторону Роськи, въ томъ мѣстѣ, гдѣ ручей Жидь, текущій изъ Медовки, соединяется съ Роською, что Скалатинъ имѣлъ 180 дворовъ, двѣ деревяныя церкви и состоялъ во владѣніи князей, а мѣсто занимаемое нынѣ церковію и каменнымъ дворцомъ помѣщика и окруженное валомъ и рвомъ, служило замкомъ, укрѣпленномъ съ сѣверной и южной стороны башнями съ пушками; но что Скалатинъ и его замокъ разорены до основанія во время одного изъ Татарскихъ нашествій. Нѣсколько древнихъ могилъ вокругъ села и недавно найденные въ землѣ шесть небольшихъ пушекъ, свидѣтельствуютъ объ основательности народной молвы. Вокругъ села, основываясь на томъ же преданіи, были непроходимые лѣса. Впрочемъ мѣстность съ названіемъ Скалы упоминается въ хроникѣ Стрыйковскаго (ч. 2, стран. 6). Причемъ Скала названа городомъ вмѣстѣ съ Смотричемъ, Сокольцемъ, Брацлавомъ, существовавшими на Подоліи съ начала XIV вѣка. Но незнаю разумѣется ли при этомъ наша Скала, или есть другая ближе къ Каменцу-Подольскому. Нынѣ село расположено по лѣвую сторону Роськи. Жителей обоего пола 1184; да въ деревнѣ Вербовкѣ, которую можно почитать продолженіемъ села Скалы, ниже по рѣкѣ расположеннымъ 580. Всего 1764, въ числѣ коихъ 130 римскихъ католиковъ; земли числится: въ Скалѣ 1794, въ Вербовкѣ 1716 десятинъ. Скала съ деревнями Вербовкою и Скоморошками входила въ составъ Животовскаго имѣнія князей Вижицкихъ. Во второй половинѣ прошлаго вѣка Францишекъ Цѣшковскій овладѣлъ заяздомъ этими имѣніями. Отъ Цѣшковскаго около 1780 года, Скала перешла во владѣніе къ графу Красицкому, а отъ него въ 1810 году куплена Яковомъ Збышевскимъ; по смерти сего, три его сыновья: Іеронимъ, Валеріанъ и Непомуцекъ раздѣлились между собою отцовскимъ имѣніемъ, такъ что старшему Іерониму досталась Скала, среднему Валеріану Скоморошки, а младшему Непомуцеку Вербовка и небольшая часть (77 ревиз. душъ) Скалы. Іеронимъ Збышевскій продалъ въ 1840 году свою часть Виктору Осиповичу Фліорковскому. Вербовка только осталась въ рукахъ Збышевскихъ. Скоморошки проданы Фудаковскому.
Переклад
СКАЛА, село в самому західному куті Таращанського [повіту], на межі Липовецького повіту, за 90 верст від Таращі. Назву село дістало від місцевості, бо головна його частина лежить на скелі. У народі зберігся переказ, що село раніше звалося Скалатин і лежало трохи вище, на правому березі Роськи, там, де струмок Жидь, що тече з Медівки, зливається з Роською; що Скалатин мав 180 дворів, дві дерев’яні церкви й належав князям, а місце, яке нині займають церква й кам’яний палац поміщика і яке оточене валом і ровом, було замком, укріпленим із північного й південного боку баштами з гарматами; але що Скалатин і його замок зруйновано вщент під час одного з татарських набігів. Кілька давніх могил довкола села й шість невеликих гармат, нещодавно знайдених у землі, свідчать про обґрунтованість народного поголосу. Довкола села, за тим самим переказом, були непрохідні ліси. Утім, місцевість під назвою Скала згадується в хроніці Стрийковського (ч. 2, с. 6). При цьому Скалу названо містом разом зі Смотричем, Сокільцем, Брацлавом, що існували на Поділлі з початку XIV століття. Але не знаю, чи йдеться тут про нашу Скалу, чи є інша, ближче до Кам’янця-Подільського. Нині село розташоване на лівому березі Роськи. Жителів обох статей 1184; а в селі Вербовці, яке можна вважати продовженням села Скали і яке лежить нижче по річці, — 580. Усього 1764, серед них 130 римо-католиків; землі налічується: у Скалі 1794, у Вербовці 1716 десятин. Скала разом із селами Вербовкою та Скоморошками входила до складу животівського маєтку князів Вижицьких. У другій половині минулого [XVIII] століття Францішек Цєшковський заволодів цими маєтками заїздом [збройним наїздом]. Від Цєшковського близько 1780 року Скала перейшла у володіння графа Красицького, а в нього 1810 року її купив Яків Збишевський; після його смерті три його сини — Ієронім, Валеріан і Непомуцек — поділили між собою батьківський маєток так, що старшому, Ієронімові, дісталася Скала, середньому, Валеріанові, — Скоморошки, а наймолодшому, Непомуцекові, — Вербовка й невелика частина (77 ревіз. душ) Скали. Ієронім Збишевський 1840 року продав свою частину Вікторові Осиповичу Фліорковському. Лише Вербовка залишилася в руках Збишевських. Скоморошки продано Фудаковському.
Оригінал
Мѣсто одной изъ Скалатинскихъ церквей и теперь указываютъ жители. Оно окружено съ трехъ сторонъ засыпавшимся рвомъ; но о времени ея уничтоженія никто незнаетъ. Нынѣшняя церковь Свято-Михайловская, деревяная, построена въ 1742 году, впослѣдствіи возобновленная. По штатамъ она причислена къ 3-му классу; земли имѣетъ 61 десятину. Въ 1857 году сдано въ вѣдѣніе приходскаго духовенства каменное зданіе, построенное еще помѣщикомъ Яковомъ Збышевскимъ и предположенное на латинскую каплицу. Въ немъ погребенъ строитель съ своею женою и дочерью. Зданіе это предполагается теперь перестроить на приходскую церковь, по ветхости деревяной, и перестройка уже начата.
Переклад
Місце однієї зі скалатинських церков жителі показують і тепер. Воно оточене з трьох боків ровом, що вже засипався; але коли цю церкву знищено, ніхто не знає. Нинішня церква Свято-Михайлівська, дерев’яна, збудована 1742 року, згодом відновлена. За штатами її віднесено до 3-го класу; землі має 61 десятину. 1857 року у відання парафіяльного духовенства передано кам’яну будівлю, яку збудував ще поміщик Яків Збишевський і призначав під латинську каплицю. У ній поховано будівничого разом із дружиною й дочкою. Цю будівлю тепер передбачається перебудувати на парафіяльну церкву, бо дерев’яна стала ветхою, і перебудову вже розпочато.
Оригінал
Деревня Скоморошки, причисленная къ Скальскому приходу, въ 4-хъ верстахъ отъ Скалы, по дорогѣ въ Челновицу, при безъименномъ ручьѣ, въ Роську съ лѣвой стороны впадающемъ. Жителей обоего пола 716; земли 1641 десятина.
Переклад
Село Скоморошки, приписане до скальської парафії, за 4 версти від Скали, при дорозі до Човновиці, при безіменному струмку, що впадає в Роську з лівого боку. Жителів обох статей 716; землі 1641 десятина.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 90 верст ≈ 96 км; 1716 десятин ≈ 1875 га; 61 десятина ≈ 66,6 га; 4 версти ≈ 4,3 км; 1641 десятина ≈ 1793 га. Перерахунок наш.
Назва. «Скала» — Скала.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Таращанський повіт, «Селенія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 456–457. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/skala/