Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ШЕНДЕРОВКА мѣстечко, въ южной, лѣсистой части Каневскаго уѣзда, при ручьѣ Боровицѣ, впадающемъ при Стеблевѣ въ Рось. Жителей об. пола: православныхъ 1997, римскихъ католиковъ 30, евреевъ до 234. Шендеровка, съ деревнею Шендеровскою-Будою и селомъ Комаровкою, съ 5712 дес. земли, составляетъ ленное имѣніе, принадлежащее нераздѣльно тремъ братьямъ Понятовскимъ, Ламберту, Дарію и Августу Осиповичамъ. Первоначальное ленное право на это имѣніе дано, по привиллегіи и конституціи 1659 года, Евстафію Фачковичу; впослѣдствіи, конституціей 1775 года, это право признано за фамиліей Островскихъ, которымъ два года спустя (1777), дозволено королемъ Августомъ, уступить имѣніе князю Станиславу Понятовскому, пріобрѣвшему въ собственность обширное Каневское старотство, и его наслѣдникамъ. Изъ привиллегіи на эту уступку видно, что новымъ леннымъ владѣльцамъ дозволено, съ разрѣшенія короля, имѣніе это продать, обмѣнять и на всякую свою пользу обратить. Этимъ дозволеніемъ обмѣна, владѣлецъ воспользовался и въ 1800 году, по особому указу, переуступилъ Шендеровское имѣніе полковнику Іосифу Понятовскому, въ замѣнъ другаго помѣстья въ царствѣ польскомъ. Въ слѣдствіе этихъ переуступокъ возникли разныя недоумѣнія на счетъ наслѣдственности леннаго права и владѣнія Шендеровскимъ имѣніемъ, разрѣшенныя только въ 1858 году, по коему имѣніе это должно перейти въ казну, по прекращенію рода Понятовскихъ въ мужескомъ колѣнѣ. Въ мѣстечкѣ находится отдѣленіе Таганчской суконной фабрики съ каменными двухъ-этажными строеніями. Ярмарки, бывающія чрезъ каждыя двѣ недѣли, славятся дешевизною, добротою и множествомъ деревяныхъ издѣлій.
Переклад
ШЕНДЕРІВКА, містечко в південній лісистій частині Канівського повіту, на струмку Боровиці, що біля Стеблева впадає в Рось. Жителів обох статей: православних 1997, римо-католиків 30, євреїв до 234. Шендерівка разом із селом Шендеровською-Будою та селом Комарівкою, з 5712 дес. землі, становить ленний маєток, що неподільно належить трьом братам Понятовським — Ламбертові, Дарієві та Августові Осиповичам. Первісне ленне право на цей маєток надано за привілеєм і конституцією 1659 року Євстафієві Фачковичу; згодом конституцією 1775 року це право визнано за родом Островських, яким через два роки (1777) король Август дозволив поступитися маєтком князеві Станіславові Понятовському, що набув у власність велике канівське староство, та його спадкоємцям. З привілею на цю поступку видно, що новим ленним власникам дозволено за згодою короля цей маєток продати, обміняти й обернути на будь-яку свою користь. Цим дозволом на обмін власник скористався і 1800 року за особливим указом переуступив шендерівський маєток полковникові Іосифові Понятовському в обмін на інший маєток у Царстві Польському. Унаслідок цих переуступок виникли різні непорозуміння щодо спадковості ленного права й володіння шендерівським маєтком, розв’язані лише 1858 року [рішенням], за яким цей маєток має перейти до скарбниці по припиненні роду Понятовських у чоловічому коліні. У містечку є відділення таганчанської суконної фабрики з кам’яними двоповерховими будівлями. Ярмарки, що бувають щодва тижні, славляться дешевизною, добротністю й великою кількістю дерев’яних виробів.
Оригінал
Церковь Успенія Пресвятыя Богородицы, деревяная, на каменномъ основаніи, съ такою же колокольнею; построена 1804 года. По штатамъ причислена къ 4-му классу; земли имѣетъ 36 десятинъ. До построенія ея существовала древнѣйшая, сооруженная въ 1708 году изъ ольховаго дерева, описанная въ визитѣ 1741 года Корсунскаго деканата. Во время визиты къ ѳтой церкви принадлежало приходскихъ дворовъ въ Шендеровкѣ 40 и въ слободѣ 10. Священникомъ былъ Григорій, посвященный 8 октября 1721 года въ Переяславлѣ и неимѣвшій еще въ 1741 году «installacyi» уніятскаго митрополита. Церковь эта сгорѣла отъ громоваго удара.
Переклад
Церква Успіння Пресвятої Богородиці, дерев’яна, на кам’яному підмурку, з такою самою дзвіницею; збудована 1804 року. За штатами зарахована до 4-го класу; землі має 36 десятин. До її спорудження існувала давніша [церква], збудована 1708 року з вільхового дерева, описана у візиті Корсунського деканату 1741 року. На час візити до цієї церкви належало парафіяльних дворів у Шендерівці 40 і в слободі 10. Священиком був Григорій, висвячений 8 жовтня 1721 року в Переяславі, який ще 1741 року не мав «installacyi» [інсталяції, тобто канонічного введення на парафію] уніатського митрополита. Ця церква згоріла від удару блискавки.
Оригінал
годъ: а) Каневское старотство, во владѣніи съ 1738 года Николая Потоцкаго: Каневъ. Василевская церковь и Спасская, Степанцы, Куриловка, Масловка, Николаевка, Македоны, Тулевцы, Грищинцы, Костянецъ, Бобрица, Селище, Пшеничники, Букринъ, Пищальники, Ромашки, Грушовъ, Піи. ЦЕРКВИ ВЪ ИМѢНІЯХЪ РАЗНЫХЪ ВЛАДѢЛЬЦЕВЪ: б) подкоморія Кіевскаго Трипольскаго: Трехтемировъ, Монастырокъ, Григоровка. в) Михаила Щенявскаго, судіи Кіевскаго, потомъ Житомирскаго: Ходоровъ, Чучинка, Липовъ-рогъ, Гуляники. г) Іосифа (съ 1735 г.,) а потомъ (съ 1745) Петра Воронича, подчашаго Овручскаго: Халча, Паникарча, Зикрачи, Юшки, Гребени. д) Старотство: Кагарлыкъ. е) Франца и Каэтана графовъ Торновскихъ, съ 1737 г.; а съ 1739 одного Кастана Тарновскаго: Германовка, Перегоновка, Макіевка, Яцки, Ольшанка. ж) Юрія Головинскаго съ 1743 года: Прицки, Пивцы. КРОМѢ ИСЧИСЛЕННЫХЪ СЕЛЪ, ВЪ СПИСКѢ ЦЕРКВЕЙ ДЕКАНАТА, СОСТАВЛЕННОМЪ 1746 ГОДА, ЗНАЧАТСЯ СІИ СЕЛЕНІЯ СЪ ЦЕРКВАМИ: Ржищевъ, Зеленьки, Карапыши—двѣ церкви, Литвинецъ, Пустовойты, Мироновка. Ячники, Потокъ, Пилава.
Переклад
рік: а) Канівське староство, з 1738 року у володінні Миколи Потоцького: Канів. Василівська церква і Спаська, Степанці, Курилівка, Маслівка, Кип’ячка, Македони, Тулевці, Грищинці, Костянець, Бобриця, Селище, Пшеничники, Букрин, Пищальники, Ромашки, Грушів, Пії. ЦЕРКВИ В МАЄТКАХ РІЗНИХ ВЛАСНИКІВ: б) київського підкоморія Трипольського: Трахтемирів, Монастирок, Григорівка. в) Михайла Щенявського, київського, потім житомирського судді: Ходорів, Чучинка, Липов-рог, Гуляники. г) Іосифа (з 1735 р.), а потім (з 1745) Петра Воронича, овруцького підчашого: Халча, Паникарча, Зікрачі, Юшки, Гребені. д) Староство: Кагарлик. е) графів Франца й Каетана Торновських, з 1737 р.; а з 1739 — одного Кастана [Каетана] Тарновського: Германовка, Перегоновка, Макієвка, Яцки, Ольшанка. ж) Юрія Головинського, з 1743 року: Пріцьки, Півці. КРІМ ПЕРЕЛІЧЕНИХ СІЛ, У СПИСКУ ЦЕРКОВ ДЕКАНАТУ, СКЛАДЕНОМУ 1746 РОКУ, ЗНАЧАТЬСЯ ТАКІ ПОСЕЛЕННЯ З ЦЕРКВАМИ: Ржищів, Зеленьки, Карапиші — дві церкви, Литвинець, Пустовіти, Миронівка. Ячники, Потік, Пилява.
Оригінал
Шендеровская-Гута, или Буда, составляющая съ мѣстечкомъ одинъ приходъ, отстоитъ отъ него въ 3-хъ верстахъ, по дорогѣ въ Звенигородку. Жителей обоего пола 260.
Переклад
Шендеровська-Гута, або Буда, що становить із містечком одну парафію, лежить за 3 версти від нього, при дорозі до Звенигородки. Жителів обох статей 260.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 36 десятин ≈ 39,3 га; 3 версти ≈ 3,2 км. Перерахунок наш.
Назва. «Шендеровка» — Шендерівка.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.
«Ленне» маєток. Маєток, наданий у володіння на певних умовах (лен), а не в повну власність.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Канівський повіт, «Ленное Шендеровское имѣніе.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 543–544. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/shenderivka-kanivskyi/