Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
СЕМИГОРЫ, село близъ Ольховца, въ 10-ти верстахъ отъ Богуславля. Жителей обоего пола 1002. Село разбросано между лѣсистыми горами, изъ числа коихъ, зоркій глазъ отличаетъ семь особенно возвышающихся. Земля мало хлѣбородна, но способна къ садоводству, которое процвѣтаетъ у жителей. Прежнее мѣсто села, подъ именемъ Калаберда, жители указываютъ не вдали отъ нынѣшняго. Оно уже заросло давнимъ лѣсомъ, но при копаніи попадаются куски кирпича и давней глиняной посуды. Говорятъ, что Калибарда разорена Татарами.
Переклад
СЕМИГОРИ, село біля Вільховця, за 10 верст від Богуслава. Жителів обох статей 1002. Село розкидане між лісистими горами, серед яких пильне око вирізняє сім, що особливо височіють. Земля мало родить хліба, але придатна для садівництва, яке в жителів процвітає. Колишнє місце села, під назвою Калаберда, жителі показують неподалік від теперішнього. Воно вже заросло давнім лісом, але під час копання трапляються шматки цегли й давнього глиняного посуду. Кажуть, що Калібарду зруйнували татари.
Оригінал
Въ 1601 году существовала здѣсь, на теперешнемъ мѣстѣ, церковь Успенія Божіей Матери, какъ видно было изъ надписи на одверьяхъ церковныхъ. Но еще прежде была древнѣйшая, которой мѣсто указываютъ жители на старомъ кладбищѣ. Въ визитѣ 1746 года Богуславскаго деканата говорится, что цервовь здѣсь «отъ давнихъ часовъ выставіона, съ 2-мя куполами; священникомъ въ то время былъ Игнатій Яковичъ, посвященный въ 1735 году Кіевскимъ митрополитомъ Рафаиломъ Заборовскимъ, а въ 1738 installowany унитскимъ митрополитомъ, по презентъ Богуславскаго старосты». По штатамъ церковь причислена къ 6 му классу; земли имѣетъ 39 десятинъ. Изъ церковныхъ книгъ примѣчательно Евангеліе, печатанное въ 1602 году въ Львовѣ, благословеніемъ четверо-патріарховъ.
Переклад
1601 року тут, на теперішньому місці, існувала церква Успіння Божої Матері, як було видно з напису на церковних одвірках. Але ще раніше була найдавніша [церква], місце якої жителі показують на старому кладовищі. У візиті Богуславського деканату 1746 року сказано, що церква тут «отъ давнихъ часовъ выставіона, съ 2-мя куполами; священникомъ въ то время былъ Игнатій Яковичъ, посвященный въ 1735 году Кіевскимъ митрополитомъ Рафаиломъ Заборовскимъ, а въ 1738 installowany унитскимъ митрополитомъ, по презентъ Богуславскаго старосты» [з давніх часів збудована, з 2 банями; священиком тоді був Ігнатій Якович, висвячений 1735 року київським митрополитом Рафаїлом Заборовським, а 1738 року настановлений уніатським митрополитом за презентою богуславського старости]. За штатами церкву зараховано до 6-го класу; землі має 39 десятин. З церковних книг примітне Євангеліє, надруковане 1602 року у Львові з благословення чотирьох патріархів.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 10 верст ≈ 10,7 км; 39 десятин ≈ 42,6 га. Перерахунок наш.
Назва. «Семигоры» — Семигори.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Деканат». Церковна округа з кількох парафій на чолі з деканом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Канівський повіт, «Вотчинное имѣніе графовъ Браницкихъ.»
- Сторінки
- 569 · скан 569
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 569. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/semyhory/