Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
САВАРКА, по лѣвую сторону рѣки Роси, въ 4-хъ верстахъ отъ села Синицы Каневскаго уѣзда. Жителей обоего пола 888. Въ 1790 году въ 56 дворахъ считалось об. пола 389. Село окружено со всѣхъ сторонъ обширнымъ чернымъ лѣсомъ. И здѣсь, по преданію жителей былъ въ глубокой древности городъ, называвшійся Савара. Остатками укрѣпленій этаго города, жители считаютъ квадратный земляный валъ, высотою въ 3 саженя, окружающій замковище, а также двѣ большія могилы близъ церкви: Гайворонову и Велику и множество малыхъ, вокругъ села и въ самомъ селѣ разбросанныхъ. Еще и нынѣ выкапываютъ здѣсь восточныя монеты, стрѣлы отъ луковъ, кинжалы и другія вещи — признаки происходившихъ здѣсь нѣкогда битвъ. Близъ села проходитъ валъ, такъ называемый Траяновъ. Онъ начинается Сквирскаго уѣзда въ селѣ Почуйкахъ, вступаетъ въ Васильковскій уѣздъ при с. Краснолѣсахъ, тянется по лѣвой сторонѣ Роси чрезъ м. Бѣлую-церковь и чрезъ селенія: Томиловку, Чепелевку, Сухолѣсы, м. Рокитну, село Ольшаницу. Наконецъ у села Саварки склоняется къ Каневскому уѣзду, селенію Синицѣ. Объ этомъ валѣ упоминается въ пѣснѣ о полку Игоревѣ. Полагаютъ, что до этихъ мѣстъ достигало римское оружіе, а еще прежде греческая цивилизація и колоніи.
Переклад
САВАРКА, на лівому березі річки Росі, за 4 версти від села Синиці Канівського повіту. Жителів обох статей 888. 1790 року в 56 дворах налічувалося 389 жителів обох статей. Село з усіх боків оточене великим чорним [листяним] лісом. І тут, за переказом жителів, у глибоку давнину було місто, що звалося Савара. Рештками укріплень цього міста жителі вважають квадратний земляний вал заввишки 3 сажні, що оточує замковище, а також дві великі могили біля церкви — Гайворонову й Велику — і безліч малих, розкиданих довкола села й у самому селі. Ще й нині тут викопують східні монети, стріли від луків, кинджали та інші речі — ознаки битв, що колись тут відбувалися. Біля села проходить вал, так званий Траянів. Він починається в Сквирському повіті, в селі Почуйках, входить у Васильківський повіт біля с. Красноліс, тягнеться лівим берегом Росі через м. Білу Церкву й через поселення: Томиловку, Чепелевку, Сухоліси, м. Рокитне, село Ольшаницю. Нарешті біля села Саварки він повертає до Канівського повіту, до поселення Синиці. Про цей вал згадано в пісні про Ігорів похід [«Слово о полку Ігоревім»]. Вважають, що до цих місць сягала римська зброя, а ще раніше — грецька цивілізація й колонії.
Оригінал
Церковь въ Саваркѣ во имя Покрова Пресвятыя Богородицы убогая, деревяная, построена въ 1750 году. По штатамъ состоитъ въ 7-мъ классѣ; земли имѣетъ 63 десятины. Изъ прежнихъ Саварскихъ священниковъ извѣстенъ Игнатій Корженіовскій, котораго визита 1790 года укоряетъ, что онъ, будучи «мало эдукованный въ русчизнѣ», занимался болѣе столярнымъ искусствомъ, а о духовныхъ своихъ обязанностяхъ небрегъ. Почему, для образованія въ полонизмѣ, былъ посланъ въ Радомысльскую консисторію.
Переклад
Церква в Саварці на честь Покрови Пресвятої Богородиці убога, дерев’яна, збудована 1750 року. За штатом належить до 7-го класу; землі має 63 десятини. З колишніх саварських священників відомий Ігнатій Корженьовський, якому візита 1790 року дорікає, що він, будучи «мало эдукованный въ русчизнѣ» [мало освічений у руській грамоті], більше займався столярним ремеслом, а своїми духовними обов’язками нехтував. Тому для освіти в полонізмі його було послано до Радомишльської консисторії.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, сажень — близько 2,13 м, десятина — близько 1,09 га. У статті: 4 версти ≈ 4,3 км; 3 сажні ≈ 6,4 м; 63 десятини ≈ 68,8 га. Перерахунок наш.
Назва. «Саварка» — Саварка.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Городище», «замковище». Місце давнього укріплення з валами й ровами.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Васильківський повіт, «а) имѣніе графовъ Браницкихъ. Бѣлоцерковщина.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 522–523. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/savarka/