Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
РУЖИНЪ, мѣстечко по обѣимъ сторонамъ рѣки Раставицы и при впаденіи въ нее рѣчки Быстрика. Жителей обоего пола съ Баламутовкою или предмѣстьемъ: православныхъ 1700, римскихъ католиковъ 216, евреевъ 1485; земли числится съ лѣсами 3066 десятинъ. Мѣстечко это хотя давнее, но уступаетъ древностію не только Паволочи, но и Сквирѣ. Оно существовало уже въ XVI вѣкѣ и по нему назывались извѣстные князья Половцы зе Сквира Ружинскіе. Земляные валы и насыпи окружающіе мѣстечко построены кажется въ отдаленнѣйшую эпоху, потому что въ письменныхъ актахъ послѣднихъ двухъ вѣковъ они не только упоминаются какъ существующіе уже, но и названы древними. Кому принадлежалъ Рижинъ послѣ князей Половцовъ мы незнаемъ. Первыми же помѣщиками этаго мѣстечка, по окончательномъ усмиреніи Малороссіи и по высылкѣ въ ссылку Семена Палія, были князья Любомірскіе, послѣдовательно: Юрій—воевода Сандомірскій, Іосифъ сынъ его, Станиславъ и Каспръ. По смерти Каспра въ 1780 году, Ружинъ съ селами: Быстрикомъ, Миньковцами, Плосскою, Карабчіевомъ, Ягнятиномъ, Молчановкою, Парипсами, Попельною и Малыми Лѣсовцами, поступилъ къ дочери его, бывшей замужемъ сначала за Яковомъ Протопотоцкимъ, а послѣ развода съ нимъ, за генераломъ Валеріаномъ Зубовымъ, а по смерти его за Уваровымъ. Въ 1806 году имѣніе поступило къ дочери Якова Протопотоцкаго Эмиліи, по первому мужу графини Калиновской а по второму (съ 1825 года) подполковницѣ Челищевой. Въ 1854 году Ружинъ купленъ женою штабъ ротмистра гвардіи Антонія Злотницкаго, Стефаніею-Эвелиною, которой и нынѣ принадлежитъ. Къ востоку отъ Ружина чрезъ поля селъ Плосской, Молчановки и Кривошіинецъ проходитъ валъ, называемый Змѣевымъ.
Переклад
РУЖИН, містечко по обидва береги річки Роставиці, біля впадіння в неї річки Бистрика. Жителів обох статей разом із Баламутовкою, або передмістям: православних 1700, римо-католиків 216, євреїв 1485; землі разом із лісами налічується 3066 десятин. Хоч це містечко й давнє, проте давниною поступається не лише Паволочі, а й Сквирі. Воно існувало вже в XVI столітті, і від нього звалися відомі князі Половці зе Сквира Ружинські. Земляні вали й насипи, що оточують містечко, збудовано, здається, в найвіддаленішу добу, бо в писемних актах останніх двох століть їх не лише згадано як уже наявні, а й названо давніми. Кому належав Ружин після князів Половців, ми не знаємо. Першими ж поміщиками цього містечка після остаточного упокорення Малоросії та заслання Семена Палія були князі Любомирські, послідовно: Юрій — воєвода сандомирський, його син Іосиф, Станіслав і Каспер. Після смерті Каспера 1780 року Ружин із селами Бистриком, Миньківцями, Плоскою, Карабчиєвом, Ягнятином, Мовчанівкою, Парипсами, Попільнею та Малими Лисівцями перейшов до його доньки, що була заміжня спершу за Яковом Протопотоцьким, а після розлучення з ним — за генералом Валеріаном Зубовим, а після його смерті — за Уваровим. 1806 року маєток перейшов до доньки Якова Протопотоцького Емілії, за першим чоловіком графині Калиновської, а за другим (з 1825 року) — підполковниці Челищевої. 1854 року Ружин купила дружина гвардії штабс-ротмістра Антонія Злотницького Стефанія-Евеліна, якій він і нині належить. На схід від Ружина через поля сіл Плоскої, Мовчанівки й Кривошиїнців проходить вал, званий Змієвим.
Оригінал
Въ мѣстечкѣ двѣ православныя приходскія церкви: среди мѣстечка, на лѣвой сторонѣ Раставицы, Свято-Николаевская, и на предмѣстьѣ Баламутовки, на правой стороны рѣки, во имя мученицы Параскевы.
Переклад
У містечку дві православні парафіяльні церкви: посеред містечка, на лівому березі Роставиці, — Свято-Миколаївська, а в передмісті Баламутовці, на правому березі річки, — на честь мучениці Параскеви.
Оригінал
Николаевская церковь каменная, построена прихожанами въ 1821 году, при многомъ пособіи помѣщицы Эмиліи Челищевой. До помянутаго года были издавна деревяныя церкви, которыя были строены одна послѣ другой. Такимъ образомъ извѣстно, что съ 1727 года была построена деревяная церковь, стоявшая восточнѣе нынѣшней на мѣстѣ, обозначенномъ нынѣ памятникомъ. Церковь эта описана въ визитѣ 1746 года, въ коей между прочимъ значится, что приходъ ея въ 1746 году состоялъ изъ 100 дворовъ въ мѣстечкѣ и 60 въ предмѣстьѣ Баламутовкѣ. По обветшаніи этой церкви въ 1761 году построена была существовавшая до построенія каменной. По штатамъ Николаевская церковь причислена къ 5-му классу, но съ уменьшеннымъ для причта жалованьемъ, такъ какъ церкви принадлежитъ земли съ хуторомъ и лѣсомъ 108 десятинъ. Важнѣйшую достопримѣчательность Николаевской церкви, составляетъ намѣстный образъ Божія Матери, прославленный съ незапамятныхъ временъ чудесами. Образъ этотъ, по преданіи обрѣтенъ у колодезя на полѣ, въ 1-й верстѣ отъ мѣстечка, гдѣ съ давнихъ временъ построена деревяная каплица. Множество богомольцевъ изъ окрестныхъ селъ, особенно въ лѣтнее время, стекается въ Ружинъ какъ для поклоненія чудотворному образу, такъ и для почерпанія воды изъ колодезя.
Переклад
Миколаївська церква кам’яна, збудована парафіянами 1821 року за значної допомоги поміщиці Емілії Челищевої. До згаданого року здавна були дерев’яні церкви, які будували одну за одною. Так, відомо, що 1727 року збудовано дерев’яну церкву, яка стояла на схід від нинішньої, на місці, позначеному тепер пам’ятником. Цю церкву описано у візиті 1746 року, де, між іншим, зазначено, що її парафія 1746 року складалася зі 100 дворів у містечку і 60 — у передмісті Баламутовці. Коли ця церква зветшала, 1761 року збудовано ту, що існувала до спорудження кам’яної. За штатами Миколаївську церкву зараховано до 5-го класу, але зі зменшеною платнею для причту, бо церкві належить 108 десятин землі з хутором і лісом. Найважливішою пам’яткою Миколаївської церкви є намісний образ Божої Матері, з незапам’ятних часів прославлений чудесами. Цей образ, за переказом, знайдено біля криниці в полі, за 1 версту від містечка, де з давніх часів збудовано дерев’яну каплицю. Безліч прочан з навколишніх сіл, особливо влітку, сходиться до Ружина як для поклоніння чудотворному образу, так і для того, щоб набрати води з криниці.
Оригінал
Параскевская церковь на Баламутовкѣ построена 1740 года, но особыхъ священниковъ церковь эта стала имѣть нѣсколько позже. Въ 1845 году, по ветхости первой церкви построена нынѣ существующая, деревяная. По штатамъ она отнесена къ 6-му классу; земли имѣетъ 94 десятины.
Переклад
Параскевська церква на Баламутовці збудована 1740 року, але окремих священників ця церква почала мати дещо пізніше. 1845 року через ветхість першої церкви збудовано нинішню, дерев’яну. За штатами її віднесено до 6-го класу; землі має 94 десятини.
Оригінал
Римско-католическій костелъ, при Польшѣ въ Ружинѣ не существовавшій, построенъ здѣсь въ 1817 году мужемъ помѣщицы графомъ Калиновскимъ. Онъ каменный, очень красивой архитектуры и считается приходскимъ.
Переклад
Римо-католицький костел, якого за Польщі в Ружині не було, збудував тут 1817 року чоловік поміщиці граф Калиновський. Він кам’яний, дуже гарної архітектури й вважається парафіяльним.
Оригінал
Къ Ружинской Николаевской церкви причислена деревня Пустоха, въ 2-хъ верстахъ выше, при рѣкѣ Раставицѣ лежащая. Она принадлежитъ помѣщику надворному совѣтнику Адольфу Веніаминовичу Кноту. Жителей обоего пола 323; земли 825 десятинъ, изъ коихъ въ пользованіи крестьянъ только 320 десятинъ.
Переклад
До ружинської Миколаївської церкви приписано село Пустоха, що лежить за 2 версти вище, на річці Роставиці. Воно належить поміщикові надвірному радникові Адольфу Веніаміновичу Кноту. Жителів обох статей 323; землі 825 десятин, з яких у користуванні селян лише 320 десятин.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 3066 десятин ≈ 3350 га; 108 десятин ≈ 118 га; 94 десятини ≈ 103 га; 2 версти ≈ 2,1 км; 825 десятин ≈ 901 га. Перерахунок наш.
Назва. «Ружинъ» — Ружин.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Сквирський повіт, «Ружинское имѣніе:»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 209–210. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/ruzhyn/
